Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прашувати
пращикувати
пращур
пращурка
пре..
превелебний
превсякий
предвік
предвічний
предківський
предківщина
предків'я
предковецький
предковий
предковіковий
предковіцький
предковічний
предміщанин
предозвілля
предок
предокучити
представитися
представлятися
предся I
предся II
предузвілля
предці
прежній
през
презвірх
презирство
презмагати
прейма
прекладати
прекрасен
прекрасно
прем
премиленний
преміч
премудрий
премудрість
премудро
преномерант
преогорчати
препір
преподобитися
преподобний
преподобник
преподобниця
пресподниця
престіл
престільниця
претак
претінка
префект
прецінь
преч
пречиста
пречудо
при
прибавити
прибавка
прибавляти
прибавлятися
прибагати
прибагом
прибажний
прибачити
прибгати
прибеґа
прибивати
прибиватися
прибивач
прибирати
прибиток
прибичовувати
прибігати
прибігнути
прибідок
прибіжанин
прибій
прибійниця
прибік
прибілий
прибільшати
прибільшатися
прибір
прибірання
прибірати
прибіратися
прибірний
прибірниця
прибіч
прибічи
прибічник
приблагати
приближність
приблуда
приблудити
приблудний
приблукати
приборкати
приборкувати
прибочний
прибочок
прибрати
прибрести
прибрехати
прибрехнути
прибріхувати
прибувати I
прибувати II
прибудовувати
прибулий
прибути
прибутний
прибутній
прибуток
приваб
приваба
Басурман, -на и пр., м. = бусурман и пр. Мет. 77.
Відволож, -жі, ж. = відлига.
Заба́нити Cм. забанювати.
Зносок, -ска, м. = знісок. Куряче яйце, зносок називаємоє. Воно маленьке, таке як гороб'яче. Драг. 57.
Иверень, -рня, м. 1) Щепка, отрубленная поперегъ дерева. Канев. у. В однім селі рубають, а в другім иверні літають. (Загадка: дзвін). Грин. II. 310. 2) Комокъ земли, вылетающій изъ подъ копытъ скачущей лошади. Cм. виверень.
Наймитчу́к, -ка́, м. Нанятый для услугъ мальчикъ. Послав наймитчука по горілку. Черк. у.
Орішець, -шця, м. = орішок 3. Вх. Уг. 256.
Роспорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. роспоротися, -рю́ся, -решся, гл. Распарываться, распороться.
Самопал, -лу, м. 1) Самопалъ, ружье. Вивірився Козубай на війну з ляхами, взяв з собою самопал і лук зо стрілами. Лукаш. 112. 2) Ловушка на медвѣдей и др. крупныхъ звѣрей. Вх. Пч. II. 7.
Шурхнути, -хну, -неш, гл. 1) Произвести шорохъ. Іде бором прислухаючись: то шурхне щось ізбоку, то захитається береза. МВ. ІІ. 65. 2) Неожиданно провалиться или вскочить, влетѣть куда-либо, преимущественно въ тѣсное пространство. Шурхнув у яму. МВ. І. 63. Шурхнула, як пліточка, в першу дірку. Мир. ХРВ. 394. З ніженської гоголівської гимназії шурхнув у військове товариство. К. ХП. 19.руко́ю куди. Засунуть руку во что. А ми, звісно парубки, — та по карманах, я в один шурхнув та в другий — нема: а до Ганни поліз — вузлик. Грин. І. 31.
Нас спонсорують: