Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Вибрик, -ку, м.
1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору.
2) Капризная выходка.
Відотіль нар. = відтіль. Треба відотіль сіно сюди завозити.
Жирува́тися, -ру́юся, -єшся, гл. Роскошествовать. Жируешься, як нірка в салі.
Ляшу́га, -ги, м. Ув. отъ лях.
Наквацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Намазать сильно. Наквацював чоботи, аж дьоготь тече. 2) Намазать, наляпать. Наквацювала баба комін, аж гидко глянути.
Ощепина, -ни, ж. Въ выведенной деревянной постройкѣ каждое изъ четырехъ бревенъ, положенныхъ сверхъ стѣнъ и связанныхъ въ углахъ; на ощепинах утверждаются потолокъ и крыша.
Переменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Переименоваться.
Подуванитися, -нюся, -нишся, гл. Подѣлиться.
Утаювати, утаюю, -єш, сов. в. утаїти, утаю, -їш, гл.
1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Шила в мішку не втаїш.
2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак.