Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

перегорок
перегортати
перегортатися
перегортувати
перегорювати
перегоряти
перегостювати
перегравати
перегребти
перегризати
перегризтися
перегрібати
перегрібатися
перегрівати
перегріватися
перегромаджувати
перегукати
перегукнутися
перегукуватися
перегуляти
перегуснути
перегусти
перегучати
перед
перед 2
передавати
передаватися
передавити
передарувати
передати
передаток
передача
передвзяття
передвік
передвірок
передвічній
передержанець
передержати
передержування
передержувати
передерти
передешевити
передзвеніти
передзвонити
передзижчати
передзімний
передивитися
передивлятися
передирати
передиратися
передистий
передихнути
передівувати
переділити
переділка
переділяти
переділятися
передком
передмова
передмурря
передник
переднити
переднівка
передній
передніше
передніший
переднювати
передняк
передобідній
передобідок
передобідяний
передовий
передовик
передовництво
передодень
передок
передом
передощитися
передпічний
передплата
передплатник
передражнити
передражнювати
передранній
передрати
передрімати
передрочитися
передруковувати
передряпати
передслово
передсмертний
передсуд
передсудній
передтіччя
передуванити
передуванитися
передувати
передузяття
передумати
передумувати
передуріти
передучера
передущий
передягання
передягати
передягатися
переждати
пережевріти
переженити
переживати
пережидати
пережижка
пережовтити
пережовувати
перез
перезати
перезбиватися
перезва
перезвати
перезв'янин
Гинути, -ну, -неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Ном. №751. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Шевч. 65. Тисячами гинуть голоднії люде. Шевч. 331. Дурно тільки слова твої гинуть. МВ. ІІ. 62.
Дя́дик, -ка, м. Отецъ. Гол. I. 198. Ум. дя́дичок. Желех.
Загарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Устать, гарцуя.
Зломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать, сломить. Із дерева сього зломити ти мусиш гільку хоть одну. Котл. Ен. III. 19. Ой зломлю я і стопчу я рожу з калиною. Мет. 96. Ми перстенчик зломимо, тобі жони не дамо. Чуб. III. 70. Прудко гонить, голову зломить. Ном. № 5572. 2) Нарушить. Не зломлю... закону. Г. Барв. 95.
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Н. п. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Н. п. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188.
Охотник, -ка, м. 1) Доброволець, волонтеръ. 2) Охотникъ. Раз у-осени пан поїхав на лови; з ним багато було охотників. Рудч. Ск. II. 75.
Пекати, -каю, -єш, гл. Отстранять кого-либо, говоря пек. А то що такого! — каже бідак та пекає: «пек, осина!» Гн.
Понявчати, -чу́, -чи́ш, гл. = понявкати.
Розгайнувати, -ную, -єш, гл. Привести въ безпорядокъ. У нас у хаті розгайновано було, а тут батюшка з хрестом у хату. Водч. у.
Тамешній, -я, -є. Тамошній. Познавши його тамешні люде, послали по всій тій околиці і приводили до нього всіх недужих. Єв. Мт. XIV. 35.
Нас спонсорують: