Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

просатарь
просвистіти
просвіта
просвітити
просвітлий
просвітлість
просвітний
просвіток
просвічати
просвічатися
просвічений
просвіщати
просвіщатися
просвяткувати
проседіти
просеред
просерен
просивий
просиджувати
просина
просинатися
просип
просити
проситися
просихати
просичати
просище
просияти
просівати
просіка
просікати
просіл
просілне
просіяти
проскавучати
проскакати
проскакувати
проскиглити
проскік
проскочити
проскрипіти
проскубти
проскура 2
проскурень
проскурина
проскуриця
проскурка
проскурниця
проскурня
проскурняк
проскурчастий
прослабувати
прослава
прославен
прославити
прославляти
прославлятися
прослати
прослебізувати
прослизувати
прослідити
прослідок
прослужити
прослух
прослухати
просмажити
просмажитися
просмалити
просмердіти
просмердітися
просмерднути
просмикувати
просміх
просміхатися
просміяти
просмоктати
просмолити
проснідати
проснутися
просо
просокотати
просолити
просоліти
просолодати
просолодкуватий
просолювати
просолюватися
просоння
просохнути
просохти
проспати
проспатися
проспівати
простак
простарцювати
простаршинувати
простати
простацтво
простацький
простаченко
простачисько
простежити
простелити
простеляти
простелятися
простень
простерти
простець
простибі
простигати
простий
простилати
простилатися
простиня
простирало
простирати
простирядно
простити
простіненько
простір
А́финник, -ка, м. Кустъ, стебли черники, само растеніе, Vaccinium myrtillus. Гуцул.
За́здріти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Увидѣть, завидѣть; замѣтить. Заздріла роззяву на порозі. О. 1861. III. 96. Заздріла що у дворі багато людей. Конст. у. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди. Федьк. II. 80.
Каки Дѣтск. Говорять дѣти, когда хотять испражняться.
Кроватонька, -ки и кро́ваточка, -ки, ж. Ум. отъ кровать.
Лесту́н, -на, м. Льстецъ. Поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині. Мкр. Г. 61.
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Міща́, -щати, с. Мѣшочекъ.
Мус, -су, м. Принужденіе. Мус — великий пан. Посл. Через мус. По принужденію. Желех.
Пукатий, -а, -е. 1) Выпуклый. Цуката бочка. Черк. у. 2) Раздувшійся, толстый. Пуката жаба. Вх. Лем. 458.
Радити, -джу, -диш, гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Ном. раду радити. Cм. рада 2. Малим діткам — ручечки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннячко, а господарам — поле орати. Чуб. III. 3) Распоряжаться. Не моя то воля: родинонька мною радить, нещаслива доля. Чуб. V. 141.
Нас спонсорують: