Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полотнянка

Полотнянка, -ки, ж. Верхнее полотняное платье крестьянъ (мужчинъ и женщимъ) въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи: или длинное съ таліей, или, у мужчинъ подо Львовомъ, короткое, только до пояса. Гол. Од. 44, 51. На нім стара брудна полотнянка. ЕЗ. V. 116.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 288.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОТНЯНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОТНЯНКА"
Братимство, -ва, с. = побратимство.
Заплі́шування, -ня, с. Заклиниваніе.
Лимпаче́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ лимпачу. Херс.
Ма́тонька, -ки, ж. Ум. отъ мати.
Посмуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Погрустить.
Розбуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. розбутися, -буюся, -єшся, гл. Разуваться, разуться. Ох і ночував я в своєї дівчини да й не розбувався. Мет. 240.
Смаровіз, -воза, м. = шмаровіз. Полюбила смаровоза — нещаслива доля: смаровіз намастив віз, поїхав в дорогу. Чуб. V. 672.
Уговтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. уговтатися, -таюся, -єшся, гл. = оговтуватися, оговтатися.
Узирити, -рю, -риш, гл. = уздріти. Кобила як стрибнула, — оглянулась, так і вовка не взирила. Рудч. Ск. І. 5. Я й не взирила, як вона пішла. Борз. у.
Хрунь, -ня, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОТНЯНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.