Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

познищуватися
познівечувати
познімати
познобити
позносити
позносювати
познущатися
позов
позодягати
позолити
позолота
позолотити
позолотіти
позолотка
позолочувати
позомлівати
позорувати
позорювати
позоряти
позоставатися
позостати
позострівати
позострічати
позотлівати
позохочуватися
позраджувати
позралювати
позраховувати
позривати
позринати
позрівнювати
позрізувати
позрікатися
позріти
позроджувати
позростати
позростатися
позрошувати
позрощувати
позрубувати
позруйновувати
позрушувати
позряжати
позсаджувати
позсапувати
позсилати
позсипати
позсихати
позсихатися
позсідати
позсідатися
позсікати
позскакувати
позсовувати
позсовуватися
позстарюватися
позсукувати
позубити
позубитися
позубцювати
позужувати
позурочувати
позустрівати
позустрічати
позціплювати
позчіплювати
позчіплюватися
позшивати
поз'язувати
поинакшати
поізбавити
поїд
поїдайло
поїдати
поїдинок
поїдка
поїднання
поїзд
поїздовий
поїздонько
поїзжанин
поїзжати
поїсти
поїстися
поїхати
пойда
пойменувати
пойняти
покавкати
покадити
показ
показання
показанщина
показати
показити
показитися
показний
показність
показувати
показуватися
показчик
покалавурити
покаламутити
покалатати
покалічити
покаляти
покалятися
покаменіти
покаменувати
поканючити
покапати
покаплунити
покапостити
покапотіти
покарання
покарати
покарбувати
покарбуляти
покарбутити
покарлючити
Виучити, (-ся), -чу, (-ся), -чиш, (-ся), гл. = вивчати, -ся.
Вовчище, -ща, м. = вовцюга. Тікайте, бо йде вовчище-помелище. Рудч. Ск. I. 17.
Дзиґарі́, -рі́в, м. мн. Часы стѣнные или башенные. Черк. у. Котл. Ен. (Слов.). Дзиґарі б'ють — Сердце стучитъ отъ испуга. Ном. № 4350.
Куронько, -ка, м. Ум. отъ і. кур.
Мля́вий, -а, -е. Вялый, слабый. Її... организм був зроду нервовий, млявий і втомливий. Левиц. І. Він дав мені знарошне серце мляве. К. Іов. 52.вода. Неосвѣжающая вода. Камен. у.
Обцілувати, -лую, -єш, гл. Расцѣловать. Хоч оплачу, обцілую мою єдину дитину. Левиц. І. 61.
Припалювати, -люю, -єш, сов. в. припалити, -лю, -лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж... сонце припалило його. Рудч. Ск. І. 54. Полетів би та не мушу, припалила дівчина мою душу, ой чи огнем, чи водою, чи своєю хорошою вродою. Чуб. V. 613.
Сміховалець, -льця, м. = сміхованець. Вх. Зн. 64.
Цегельник, -ка, м. Кирпичникъ, кирпичный мастеръ. Вас. 177. Павл. 64.
Цізю-на! меж. Призывъ для коровы. Вх. Лем. 474. Вх. Уг. 250.
Нас спонсорують: