Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

познищуватися
познівечувати
познімати
познобити
позносити
позносювати
познущатися
позов
позодягати
позолити
позолота
позолотити
позолотіти
позолотка
позолочувати
позомлівати
позорувати
позорювати
позоряти
позоставатися
позостати
позострівати
позострічати
позотлівати
позохочуватися
позраджувати
позралювати
позраховувати
позривати
позринати
позрівнювати
позрізувати
позрікатися
позріти
позроджувати
позростати
позростатися
позрошувати
позрощувати
позрубувати
позруйновувати
позрушувати
позряжати
позсаджувати
позсапувати
позсилати
позсипати
позсихати
позсихатися
позсідати
позсідатися
позсікати
позскакувати
позсовувати
позсовуватися
позстарюватися
позсукувати
позубити
позубитися
позубцювати
позужувати
позурочувати
позустрівати
позустрічати
позціплювати
позчіплювати
позчіплюватися
позшивати
поз'язувати
поинакшати
поізбавити
поїд
поїдайло
поїдати
поїдинок
поїдка
поїднання
поїзд
поїздовий
поїздонько
поїзжанин
поїзжати
поїсти
поїстися
поїхати
пойда
пойменувати
пойняти
покавкати
покадити
показ
показання
показанщина
показати
показити
показитися
показний
показність
показувати
показуватися
показчик
покалавурити
покаламутити
покалатати
покалічити
покаляти
покалятися
покаменіти
покаменувати
поканючити
покапати
покаплунити
покапостити
покапотіти
покарання
покарати
покарбувати
покарбуляти
покарбутити
покарлючити
Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. Єв. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Єв. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. Шевч. 659. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь. Стор. 57.
Виготовляти, -ляю, -єш, сов. в. виготовити, -влю, -виш, гл. = виготовувати, виготувати. Мнж. 177. — ниву. Як ріллю виготовив, Богу помоливсь — і все. Кіевск. у.
Ду́рень, -рня, м. 1) Дуракъ. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: «дурню», на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. уманьський ду́рень. Человѣкъ ссбѣ на умѣ. Уманьський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Посл. з ду́рнем зчепи́тись, — ду́рнем зроби́тись. Съ дуракомъ свяжись, — самъ дуракомъ будешь. Ном. № 6170. 2) Дурачки, родъ игры въ карты; разновидности: про́стий ду́рень, неві́рний, підкидни́й. КС. 1887. VI. 465.
Махону́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сильно махнуть. 2) Помчаться.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Пиляти, -ля́ю, -єш, гл. Пилить. Дерево пиляли. Чуб. І. 51.
Покуштування, -ня, с. Проба, отвѣдываніе.
Пустотня, -ні́, ж. = пустота 1. Хлоп'ят любив, з дітьми, мов сам дитина, грався, вони йому здавалися пташками; їх реготом та скоками втішався і веселивсь забутими піснями. А послі пустотні впадав у сум глибокий.... К. МХ. 17.
Торувати, -ру́ю, -єш, гл. Утаптывать, пролагать дорогу. Шейк.
Цибулянка, -ки, ж. = цибок. Вх. Лем. 180.
Нас спонсорують: