Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Ворожнета, -ти, ж. Вражда. Од лихої ворожнети заховаєшся за мене.
Обчорнити, -ню́, -ни́ш, гл. Очернить.
Пакіл, -кола, м. Колышекъ, колъ. Пакіл щось у житі забило, як орало чи що, — так я оце й косу зломив.
Повіхтериця, -ці, ж. Вихрь, буря.
Поспати, сплю, спиш, гл. Поспать. Як би поспав до обід, так приснився б ведмідь.
Прикраса, -си, ж. Мелкія украшеніи комнаты, платья.
Росточно нар. Безпутно? Літа мої молодії пішли росточно.
Слабосилля, -ля, с. Слабосиліе.
Уміло нар. Умѣло, искусно.