Відкрадатися, -даюся, -єшся, сов. в. відкрастися, -дуся, -дешся, гл. Уходить, уйти украдкой. Мене мати лає, гулять не пускає, ой я відкрадуся да й нагуляюся.
Жіно́щина, -ни, ж. соб. = жінота. А государиня, — сказано жінощина, — вона йому те і простила.
Клячник, -ка́, м. = кляч.
Культурник, -ка, м. Распространитель культуры; культурный человѣкъ. Забудь навіки путь хижацтва скверний і до сем'ї культурників вертайся.
Плужити, -жу, -жиш, гл.
1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли.
2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... — гледи й подохне, або вовк поїсть.
Пряжа, -жі, ж. Пряжа. Нитки пряденыя, но не сученыя. Да веліла мені мати тонку пряжу прясти: «Да пряди, пряди, доню, тонку пряжу з льону».
Ріжкатий, -а, -е. Угластый.
Сніжечок, -чку, м. Ум. отъ сніг.
Татаруватий, -а, -е. Свойственный татарину. Дикі татаруваті ідеали.
Урачити, -чу, -чиш, гл. Шутливое слово: ущипнуть (о ракѣ). Бодай тебе курка вбрикнула, або добре рак урачив.