Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полоняник

Полоняник, -ка, м. Сѣрый медвѣдь, живущій въ полонинах. Вх. Пч. II. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 287.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОНЯНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОНЯНИК"
Безмісячний, -а, -е. Безлунный. Безмісячна ніч.
Гри́вочка, -ки, ж. Ум. отъ Грива.
Ласуха, -хи, ж. Лакомка. Цібелла же була ласуха. Котл. Ен. V. 36. Ум. ласушка, ласушечка.
Лизу́н, -на, м. 1) Лижущій. 2) Подлиза, льстецъ. Стали мужики лизуни добриться до панів. Волч. у. 3) Миѳическое существо, въ образѣ большого звѣря, живущее въ лѣсахъ и пожирающее людей. Чуб. І. 193.
Невдячно нар. Неблагодарно.
Посороматися, -маюся, -єшся, гл. = посоромитися.
Постреляти, -ля́ю, -єш, гл. Пострѣлять (многихъ). Як їх турки-яниченьки із — за могили напали, — постреляли — порубали. ЗОЮР. І. 42.  
Своєщина, -ни, ж. Свое собственное хозяйство или имущество. Діти роблять на своєщину. Волч. у.
Улежатися Cм. улежуватися.
Фарб'ярка, -ки, ж. Красильщица. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОНЯНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.