Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поломити

Поломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать. Коні потомити, вози поломити. Грин. III. 20. 2) Нарушить. Але ж бо я поломила матусину волю, тепер же я проклинаю свою лиху долю. Чуб. V. 250. Встрѣчаются также формы: Поламле... заповідь. Єв. Мт. V. 19. Віру християнську під ноги підтопчи, хрест на собі поламни. АД. І. 211.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 286.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОМИТИ"
Випрошувати, -шую, -єш, сов. в. випросити, -шу, -сиш, гл. Выпрашивать, выпросить. Тим тільки й живе, що випросить шматок хліба. Рудч. Ск. II. 162.
Жолобува́тий, -а, -е. Выемчатый, желобчатый.
Зажахтіти, -хчу, -ти́ш, гл. Завышать, распалиться, начать испускать сильный жаръ, зардѣть (о горящихъ угольяхъ). Зажахтить як жар. К. Дз. 151.
Каптурчик, -ка, м. Ум. отъ каптур.
Кептар, -ра, м. Родъ короткаго полушубка безъ рукавовъ (у гуцуловъ). Шух. І. 121. Kolb. І. 41, 42. Ум. кепта́рик.
Ма́сляна, -ної, ж. Масленица. Св. Л. 222.
Перегінка, -ки, ж. Часть овчины? ЗЮЗО. II. 547.
Попихкати, -каю, -єш, гл. 1) Попыхтѣть. 2) Подымить трубкой курительной.
Скавчати, -чу́, -чи́ш, гл. = скавучати.
Упірати, -раю, -єш, сов. в. уперти, упру, -реш, гл. 1) Втаскивать, втащить. втянуть. Упер у хату мішок. 2) Втискивать, втиснуть. Де воздух в, туди вже нічого не впреш, хиба його попереду випреш. Ком. В. II. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.