Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поломити

Поломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать. Коні потомити, вози поломити. Грин. III. 20. 2) Нарушить. Але ж бо я поломила матусину волю, тепер же я проклинаю свою лиху долю. Чуб. V. 250. Встрѣчаются также формы: Поламле... заповідь. Єв. Мт. V. 19. Віру християнську під ноги підтопчи, хрест на собі поламни. АД. І. 211.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 286.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОМИТИ"
Безокий, -а, -е. Безглазый. Безокая фортуна. Котл. Ен.
Гуся́р, -ра, м. 1) Гусь—гермафродитъ. ЕЗ. V. 173. 2) = Гусятник 1. Вх. Лем. 406.
Жа́б'ячий, -а, -е. Лягушечій; жабій. Пошитий із самих жаб'ячих спинок. Ном. № 5713. жа́б'яча губа́. Родъ несъѣдобнаго гриба. жаб'яча цибуля. Раст. Scirpus Tabernaemontani Gmel. ЗЮЗО. I. 135. — зілля. Раст. Лютикъ, Anemone ranunculus.
Закоро́стявіти, -вію, -єш, гл. Заболѣть коростой.
Калавурити, -рю, -риш, гл. Заимств. изъ русск. яз. Караулить. Оце за ким ходимо, калавуримо. ЗОЮР. 1. 78.
Носилянка, -ки, ж. Одна изъ пары большихъ жердей для переноски сѣна. Вх. Зн. 42. Шух. І. 170.
Рапак, -ка, м. Птица дергачъ. Вх. Лем. 459.
Хробачок, -чка, м. 1) Ум. отъ хробак. 2) хробачки. Такъ дѣти называютъ лапшу. МУЕ. І. 104.
Цісарева, -вої, ж. Императрица, жена императора. Желех.
Чорногривий, -а, -е. Черногривый. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.
hit.ua: сейчас на сайте, посетителей и просмотров за сегодня