Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полонити

Полонити, -ню́, -ниш, гл. 1) Плѣнить. 2) Дѣлать проруби во льду. Kolb. І. 68.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 287.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОНИТИ"
Викоренити, -ся. Cм. викорінюватися.
Вимня, -ня, с. = вим'я. Ум. ви́мнячко.
Зазорі́ти, -рі́є, гл. безл. Показаться зарѣ. Лишень зазоріло, — я устав та й пішов. Камен. у. Засвѣтить, засіять (какъ звѣзда).
Ізн.. Cм. зн...
Позліплювати, -люю, -єш, гл. Слѣпить (во множествѣ).
Пороскашлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Раскашляться (о многихъ). Діти чогось як пороскашлювалися, то й я за ними не спала. Черниг. у.
Співачок, -чка, м. Ум. отъ співак.
Спречний, -а, -е. = суперечний.
Тарапунька, -ки, ж. Раст. Cucurbita Pepo Var Citriformis. ЗЮЗО. І. 120.
Увапнитися, -нюся, -нишся, гл. Запачкаться известью. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.