Верзякати, -каю, -єш, гл. Болтать, плести, молоть вздоръ. Верзякали вони таку дурницю.
Заска́лля, -ля, с. При тесаніи дерева оставшіяся на немъ острыя щепки.
Обтужити, -жу, -жиш, гл. Оплакать съ причитаніями. Оплакала того парня, оплакала, обтужила. Обтужила мертвого.
Підкісник, -ка, м. Лента, вплетенная въ косу. Ум. підкісничок.
Порозвережувати, -жую, -єш, гл. Развередить (во множествѣ).
Посипатися, -плюся, -ллєшся, гл. Посыпаться. Чорт як свиснув, то аж листя посипалось.
Промишляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Промышлять, заниматься. Чим же ви, діду, промишляли, поки ще була жива ваша покійниця?
2) — про себе. Заботиться о себѣ. Я став лучче промишляти про себе.
Ранком нар. Утромъ. Я тоє терно ранком посічу, я до матюнки орлом полечу.
Сліпити, -плю́, -пиш, гл. 1) Ослѣплять. Іще не всіх чортів висліпили, — підемо сліпить. Чужу хату топить, — свої очі сліпить. 2) Засиживаться, медлить. Якого чорта він там сліпить.
Сподівати, -ва́ю, -єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває.