Виломити, -млю, -миш, гл.
1) Выломать, отломать. Вищиплю, виломлю клиновий лист.
2) Сломать. Як була я в лужку, виломила ніжку.
Кирд, -да, м. Стадо овецъ. Ум. ки́рдик.
Купінка, -ки, ж. = купка. Купінки — малі копиці сіна.
Масла́к, -ка, м. Кость. Хоч рябо на виду, так маслаки до ладу. Полапають його за бок: чи багато поросло сала; як до маслака долапають, то значить худий. Ум. маслачо́к.
Ніколитися, -литься, гл. безл. Нe хватать, нe доставать времени. Я б тобі й радніший пособити, так і мені так ніколиться.
Платати, -та́ю, -єш, гл.
1) Пластать, распластывать. Платаний чабак.
2) = латати.
3) Дѣлать, откалывать, отпускать. Платав штуки небожчик.
Поділяти, -ля́ю, -єш, сов. в. поділити, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить, раздѣлить между нѣсколькими или на нѣсколько частей. Батько їх (синів) поділив хазяйством та й умер. Благослови, Боже... коровай поділити. Діли мерщій, а то ми тебе поділимо. 2) Въ ариѳм.: раздѣлить.
Поетів, -това, -ве Принадлежащій поэту. Душа поетова святая.
Тяти, тну, тнеш, гл.
1) Рѣзать, рубить, косить. Як панок наш тяв, то тур-царя стяв. Було брати косу да й ступать у росу, да травиченьку тяти.
2) Ударять, бить. Що ти так тнеш коні?
3) Кусать, жалить. Тяли комарі.
4) Твердить одно и то же. Чим то той Лазарь Богу приподобився, що його увесь тиждень тнуть та й тнуть.
Фриґа, -ґи, ж. Дерево, длиной въ семь саж.
