Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погребний
погребник
погребнутися
погребня
погребовий
погребовини
погребти
погривина
погризти
погризтися
погримати
погріб
погріб 2
погрібати
погрібач
погрібний
погрібняк
погрімання
погрімати
погріти
погрітися
погріхувати
погрішити
погрішник
погрожати
погрожування
погрожувати
погроза
погрозити
погрозка
погромадити
погромити
погромище
погронитися
погрузити
погрюкати
погрюкувати
погуба
погубитель
погубити
погубляти
погудити
погудка
погук
погукати
погукнути
погуковщина
погукування
погукувати
погулянка
погуляння
погуляти
погупцювати
погуркати
погуркотіти
погурчати
погусти
погустіти
погустішати
погуторити
погутькало
поґаздувати
поґвалтувати
поґездґатися
поґерґотати
поґрасувати
поґулати
подавальник
подавання
подавати
подаватися
подавити
подавитися
подавник
подавно
подала
подалеко
подалі
подаремне
подарити
подарковий
подарок
подарря
подарувати
подаруватися
подаруйко
подарунок
подарунько
подати
податковий
податливий
податний
податок
подать
подача
подбати
подвиг
подвигати I
подвигати II
подвигатися
подвижник
подвижництво
подвижницький
подвійний
подвійно
подвіренько
подвірній
подвіронько
подвір'я
подвоїти
подвоїтися
подворець
подейкувати
подеколи
подекуди
подена
поденник
поденниця
поденно
подення
Гра́к 2 меж. и пр. = Гряк и пр. Стук! грак! то й п'ятак. Ном. № 10433.
Ді́верь, -ря, м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.
Калантарити, -рю, -риш, гл. Калякать, болтать громко. Знають гості й сами, що вони нудні, — а то чого б вони калантарили. Ном. № 11905.
Поперемішуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Перемѣшаться, смѣшаться (о многихъ).
Постити, -щу́, -стиш, гл. Постить. Постимо як рахмани. Ном. № 128.
Прашовиння, -ня, с. Полотье, мотыженье.
Приголовник, -ка, м. Каждое изъ четырехъ бревенъ, на которыхъ кладется печь въ гуцульской коли́бі. Шух. І. 175.
Розинки, -ків, м. мн. 1) = родзинки. 2)продавати. Зѣвать по сторонамъ. По місту ходячи, розинків не продавай. Ном. № 10486.  
Співачка, -ки, ж. 1) Пѣвица. 2) Пѣвунья. Дають дівчатам-співачкам. О. 1862. IV. 24.
Хве! меж., выражающее отвращеніе, гадливость, фи. Хве-хве! руська кость пахне! Рудч. Ск. І. 99.
Нас спонсорують: