Воротниця, -ці, ж.
1) = ворітниця, 2) Ворота, плетеныя изъ прутьевъ.
Десятолі́ття, -тя, с. Десятилѣтіе.
Затиркота́ти, -чу́, -чеш, гл. = заторохтіти. Як горошок затиркоче.
Збі́ржа, -жі, ж. Извощичья биржа.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Обернути, -ся. Cм. обертати, -ся.
Остиглувати, -лую, -єш, гл. Остановить для отдыха (скотъ). Чередники остиглували скотину біля річки.
Порськати, порський. Cм. порскати, порскій.
Посмик, -ка, м.
1) У бороны: веревка конопляная, чаще скрученная изъ ствола молодого дерева, однимъ концемъ зацѣпленная за уголъ бороны, а на другомъ имѣющая валекъ съ постромками, въ которыя впрягается лошадь; иногда посмик бываетъ желѣзный.
2) Penis.
Хапко, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) Хватающій что либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. 3) = злодій. Хапко з хапком знаєся. 4) Въ загадкѣ: котъ.