Домовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. домо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому.
Загра́катися, -каюся, -єшся, гл. Зазѣваться. Мене... послано, що вже не зап'ю, не забалакаюсь, не загракаюсь, та й не злякаюсь.
Мацінча́ Cм. маценя.
Мізко́вня, -ні, ж. Черепъ, голова.
Нежить, -ті, ж. = нежид. Після кішка як нап'єшся, — буде нежить. Напала мене нежить.
Отагас, -са, м. = личман 1.
Повставляти, -ля́ю, -єш, гл. Вставить (во множествѣ). Іди ж повставляй (очі), щоб вони мені бачили.
Приглянутися Cм. приглядатися.
Уводити, -джу, -диш, сов. в. увести, уведу, -деш, гл.
1) Вводить, ввести. Пан увів дідову дочку в свої горниці. вво́дити у славу, у неславу. Позорить. Пожалійте сиротину і не вводьте в славу. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. — у хрест, у закон. Крестить. Введуть дитину у хрест.
2) Обманывать, обмануть. Він мене уводить, до иншої ходить.
Червениця, -ці, ж.
1) Насѣк. Pyrochroa coccinea.
2) Родъ красной гливы.
