Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приморгувати
приморити
приморожувати
приморозок
приморщити
примостити
примостка
примотатися
примочити
примочувати
примощати
примощувати
примощуватися
примружити
примружувати
примудрувати
примудькатися
примулина
примулити
примуляти
примуровувати
примурок
примус
примусити
примусія
примусний
примучити
примучувати
примушати
примушений
примушування
примушувати
примха
примхати
примхливий
примхуватий
примчати
примчатися
прим'яти
принавіть
принада
принаджувати
принаджуватися
принадний
принадність
принадно
принадонька
принаймні
приналежати
приналежатися
приналежний
принамний
принамні
принародно
принатурити
принатурювати
принатурюватися
принда
приндитися
приневільний
приневолити
приневолювання
приневолювати
принести
принижатися
принижити
принижувати
приникати
приновити
принос
приносини
приносити
приношати
принудити
принуждатися
принука
принукувати
принц
принцизна
приняти
приобіцяти
приобріти
приодіва
приодіти
приожеледитися
приоколоток
прионадити
приорати
приоружити
приоружувати
приорювати
приорюватися
приоставати
приостанок
приостати
приощадити
приощажати
припадати
припадатися
припадистий
припадком
припадливий
припадок
припадь
припай
припалий
припалити
припалювання
припалювати
припанитися
припарка
припарувати
припас
припасати
припасний
припасти
припасти 2
припасувати
припек
припекти
Гемоняка, -ки, м. Ув. отъ гемон. Желех.
Искрявий, -а, -е. = искристий. По блискучій искрявій росі від них лягає тінь. Г. Барв. 245.
Імла, -ли́, ж. = мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158.
Кошик, -ка, м. 1) Корзина. З кошиком та з грошиком. Ном. № 10479. Молодиця йшла з кошиком, дівчина з другим. МВ. ІІІ. 39. 2) Корзина плетеная на телегѣ для перевозки картофеля, бураковъ и пр. Чуб. VII. 403. 3) мн. Раст. Trifolium montanum. ЗЮЗО. І. 139.
Лютровий, -а, -е. лютрові залізця. Родъ ловушки для лисиць, куниць, хорей и подобныхъ звѣрей. Вх. Пч. II. 7.
Обваруцкатися, -каюся, -єшся, гл. Испачкаться въ грязи. Вх. Зн. 42.
Поодш.. Cм. повідш..
Проморочити, -чу́, -чиш, гл. Забивать голову, надоѣдать приставаніями извѣстное время. А ну бо годі! І так уже пів дня проморочив мені голову всякими своїми витіями.
Розводити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. І. 521. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. І. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. І. 239. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. МУЕ. III. 27. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. І. 17. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. Cм. розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).
Соловиний, -а, -е. = солов'їний.
Нас спонсорують: