Да́рма́ нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма водяного млина. Таке солодке зілля, дарма патоки. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. Дарма, що голий, да в під'язках. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна.
Жуброви́й, -а, -е. Зубровый. Третя трубонька та жубровая.
Крига, -ги, ж. Ледъ; пловучій ледъ. Тричі крию замерзала, тричі роставала. Холодний, як крига. крига скресла, крига йде. Ледъ тронулся. Скоро отсе крига скресла... Катря уже й веснянки заспівала. Ум. кри́женька, кри́жка. Іще по гороньках сніженьки лежали, ой ще по долинах криженьки стояли.
Наруби́ нар. Наизнанку, наизворотъ.
Переняти, -ся. Cм. переймати, -ся.
Побілити Cм. побілити.
Почустрити, -рю, -риш, гл. Побить, поколотить. Як почустриш єю (тройчаткою) невгомонну шляхту років з двадцять, то де той глузд у їх подінеться.
Притикати II, -ка́ю, -єш, сов. в. приткнути, -кну, -не́ш, гл. 1) = пристромлювати, пристромити. 2) Только сов. в. Поймать на словѣ. Почалась ізнов балачка з дівкою; старостам, бачте, хотілось, щоб і її на чім приткнути. 3) Приставлять, приставить, поставить. Куди мені оцю діжку приткнути, що їй тут і місця нема? 3) Вмѣшивать, впутывать, впутать. Не притикай мене до того, бо я не чув і не бачив. 5) приткне но́са і до нас. Не обойдется и безъ насъ.
Стусень, -сня, м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь.
Чималий, -а, -е. Порядочный, довольно большой, значительный. Городець чималий. Розвела пожар чимал. Ум. чималенький.