Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пунь
пуп
пупенак
пупер
пуперник
пупець
пупінок
пуплишок
пуплянок
пуплях
пупник
пуповниче
пупок
пупорізка
пупорізна баба
пупчик
пуп'янок
пуп'яшечок
пуп'яшок
пуринати
пуринач
пурникоза
пурнути
пурняло
пурняти
пурх!
пурхати
пускати
пускатися
пуслик
пустельний
пустельник
пустельників
пустельниця
пустеля
пустизна
пустий
пустинник
пустиння
пустиня
пустити
пустиця
пустій
пустісінький
пустісінько
пустіти
пустка
пусто
пустоб'яка
пустований
пустовливий
пустовщина
пустодомок
пустомолка
пустопаш
пустопашний
пустота
пустотливий
пустотня
пустоцвіт
пустоширокий
пустошити
пустощі
пустувати
пустун
пустуха
пут
путарайки
путати
путенно
путера
путивець
путивка
путик
путилівка
путимець
путина
путлиця
путлище
путній
путня
путо
путрити
путря
пуття
путь I
путькало
путь-путь! II
путящий
пух
пуха
пухай
пухир
пухір
пухкати
пухкий
пухленина
пухлий
пухлики
пухлина
пухлятина
пухнатий
пуховий
пуховиця
пухтелик
пухти
пухтій
пухтя
пуцка
пуцувати
пуць!
пуцьверинок
пуцьверінок
пуцьнути
пучечка
пучечок
пучка
пучок
пушечка
пушина
Боковина, -ни, ж. 1) Одна сторона предмета. 2) Полевая доска у плуга. Херс. Ум. боковинка.
Братієчко, -ка, м. Ум. отъ братій.
Ґрулисько, -ка, с. Мѣсто, гдѣ растетъ или росъ картофель. Вх. Лем. 408.
Дму́чка, -ки, ж. Скопленіе вѣтровъ въ животѣ запоръ. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Заруча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. заручи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Обручаться, обручиться. Галочка заручається, од матінки одрізняється... Од батенька од рідненького до свекорка неймовірненького. Грин. III. 470. 2) Ручаться, поручиться. Конст. у.
Ліка́рство II, -ва, с. Лѣкарство. Лікар з лікарством, а Бог з поміччю. Ном. № 8416.
Наву́сся, -ся, с. Едва пробивающіеся усы. Дарма, що був молодиком безвусим, ніхто з його молитви не сміявся, бо серед братиї, з своїм навуссям русим, в стоянні був рівен монахам довговусим. К. МБ. II. 132.
Плетиця, -ці, ж.біла. Рыба Luciscus rutilus. Шух. І. 24.
Повив'язувати, -зую, -єш, гл. Повязать (о многихъ или многихъ). Голови шовковими платками повив''язують. Мир. ХРВ. 25.
Привести, -веду, -де́ш, гл. 1) Cм. приводити. 2) Родить. Жінка привела дитя. КС. 1893. VII. 74. До панича, бачиш, ходила, поки дитину привела. Шевч. Кобила привела коника. Грин. І. 149.
Нас спонсорують: