Вербка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Ду́ча, -чі, ж. = дучайка.
Ікра, -ри, ж.
1) Икра; сѣмя грены. Як будеш загодовувать пчоли, то зотри тую ікру (з щуки) і змішай з медом, з перцем і барсуковим салом.
2) Вымя у коровы. Ум. ікорка. Коровка ма'т ікорку добру.
Кавалір Cм. кавалер.
Короставий, -а, -е. 1) Чесоточный.
2) Шероховатый (о твердой поверхности).
Окань, -ня́, м. Большеглазый, пучеглазый.
Переборщувати, -щую, -єш, сов. в. переборщити, -щу, -щиш, гл. Дѣлать, сдѣлать излишнее, сверхъ мѣры, пересаливать, пересолить, преувеличить. Любощів давано, да не вміючи переборщили.
Повиводити, -джу, -диш, гл.
1) Вывести (многихъ).
2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила.
Притинати, -наю, -єш, сов. в. притя́ти, -тну, -не́ш, гл.
1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба.
2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать.
3) притя́в йому носа добре. Срѣзалъ его хорошо.
4) притяти слово. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово.
