Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

протопопша
протоптати
проторг
проторгувати
проторохтіти
проторувати
проточина
проточити
проточний
протратити
протремтіти
протримати
протринькати
протрубити
протрусити
протруситися
протрухлявіти
протрухнути
протрясти
протрястися
протряхати
протупати
протупотіти
протурбуватися
протурготіти
протурити
протуркати
протуркотати
протуркотіти
протурчати
протуряти
протьохкати
протюкати
протюпати
протяг
протягати
протягатися
протяглий
протягом
протягти
протяжний
проучати
профатний
професор
професорівна
професорка
професорство
професорський
професорувати
профіт
прохававкати
прохажка
прохазяйнувати
прохалавкнути
прохальний
прохамаркати
проханий
прохання
прохапуватися
прохарамаркати
прохарчити
прохарчитися
прохарчування
прохарчувати
прохарчуватися
прохатарь
прохати
прохатися
прохач
прохватень
прохвистати
прохворіти
прохворостити
прохвостиця
прохилити
прохиляти
прохід
прохідка
прохідний
прохіра
прохірний
прохірство
прохлипати
прохлюпатися
прохмелитися
прохмелятися
проходжати
проходжуватися
проходити 1
проходити 2
проходитися
проходка
прохожалий
прохожий
прохожуватися
прохолода
прохолодати
прохолоджати
прохолоджатися
прохолодний
прохолодно
прохолонути
прохолоняти
прохопитися
прохоріти
прохракати
прохрипіти
прохукати
прохукувати
прохурманувати
прохухати
прохуховувати
процарювати
процвенькати
процвиндрити
процвиндрювати
процвірінькати
процвірчати
процвісти
процвіт
Гу́бонька, -ки, ж. Ум. отъ губа.
Дорікну́ти, дорікти́. Cм. дорікати.
Луна́ння, -ня, с. Отголоски. Желех.
Прожирувати, -рую, -єш, гл. Пробаловаться, прошалить.
Сідалка, -ки, ж. = сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екатер. у.
Спожиткувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Воспользоваться, употребить съ пользой. 2) Съѣсть. Як вони там трохи спожиткували, тогди забралися і пішли у свою дорогу. Гн. I. 88.
Танечниця, -ці, ж. Танцорка. Лядаякій танечниці і фартух на заваді. Чуб. І. 297.
Труднити, -дню, -ниш, гл. Затруднять.
Уремня, -ня, урем'я, -м'я, с. = час. в одні́м уре́мні. Въ одномъ состояніи, положеніи. Е, та мій кашель все в однім уремні стоїть. Лебед. у.
Штунда, -ди, ж. 1) Штундизмъ, религіозное ученіе штундистовъ. 2) = штундарь. Штунда хоч без попа та з папкою (т. е.: зажиточный). Ком. Пр. № 1275. 3) соб. Штундисты.
Нас спонсорують: