Добігати, -га́ю, -єш, сов. в. добігти, -біжу́, -жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти что, добыть что; о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хряпати.
Засіва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. засі́ятися, -сі́юся, -єшся, гл. 1) Засѣваться, засѣяться. Узяло тоді хлоп'я жменю жита та й посіяло навхрест, от усе поле й засіялось житом. 2) О волосахъ: пробиваться, пробиться. Ще молоденький: борідка тілько стала засіватись. у. Не піду ж я за старого, — бородою коле; но я піду за такого, що вус засіявся.
Затумані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Затуманиться, омрачиться. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив, а тепер стоїть понурий, вид його затуманіє.
Зловити, -влю́, -виш, гл. Поймать. Зловив зайця за хвіст. Та зловили Морозенка, рученьки зв'язали. Ходімо, я зловлю гусочку.
Напе́рсток, -тка, м. 1) Наперстокъ. 2) Желѣзное кольцо, которымъ коса прикрѣпляется къ косовищу.
Пригрів, -ву, м. Мѣсто, обогрѣваемое солнцемъ; солнцепекъ. Чабан на соняшному пригріві... спить.
Прижити, -живу, -веш, гл. Прижить (дитя). Жила, жила удівонька та на край села, та прижила та удівонька сина сокола.
Роспаш, -шу, м. Въ выраж.: у ро́спаш. Въ разсыпную. Шматки по обкомі ходять в роспаш, як можна тихше, щоб по траві не розгубить ягняток.
Устонька, -ньок, усточка(ки), -чок, с. мн. Ум. отъ уста.
Уступний, -а, -е. Вступительный. уступне письмо. Запродажная запись.