Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посхвачуватися
посхиляти
посхилятися
посхнути
посходити
посходитися
посхоплювати
посхоплюватися
посцикайло
поськати
посьорбати
посюх
посягати
потавати
потаємне
потаємний
потаємно
потаєнці
потаїти
потай
потайки
потайком
потайний
потайник
потайно
потайці
потак
потакайло
потакатися
потакач
потаковник
потакувати
потала
поталанити
потанути
потанцювати
потапці
потарабанити
потаращити
потарсувати
потаска
потаскати
потасувати
потати
потатуритися
потахати
поташ
поташня
потвар
потверезу
потвір
потвора
потворитися
потебня
потекти
потектися
потеленькати
потелепати
потелепатися
потелижитися
потелитися
потеліпатися
потемки
потемний
потемнити
потемніти
потемнішати
потемно
потемну
потемок
потемрити
потемрява
потемряк
потенетити
потентат
потепліти
потеплішати
потеребити
потеревенити
потерзувати
потерманитися
потерпати
потерпіння
потерпіти
потерпління
потерти
потертися
потерть
потеруха
потерча
потерчук
потеря
потеряти
потерятися
потесати
поти
потиженно
потикатися
потилиця
потилишник
потиль
потиляка
потинятися
потирати
потирач
потирити
потиритися
потирка
потискати
потиснутися
потитарювати
потихи
потиху
потихшати
потич
потичити
потік
потікати
потіль
потім
Виметикувати, -кую, -єш, гл. Выдумать, придумать, сочинить. Виметикує оттаку казку, та й продає по чотирі гривні. Канев. у.
Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.
Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила..., що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Діжчи́на, -ни, ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина. Посл.
Здити́ніти, -нію, -єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екат. г.
Кирр! меж. Выражаетъ пронзительный крикъ испуганной курицы. На сідало тихе́ чиясь рука жорстка сягає помацьки і курицю хапає... «Кирр! кирр! кудах!». К. Дз. 145.
Ло́но, -на и ло́ньо, -ня, с. Лоно; грудь. Молодиця молодая щось до лоня пригортає. Шевч. 95. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері вдовиці. К. Іов. 53.
Небагато нар. Немного, мало.
Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться. Желех.
Частоколистий, -а, -е. Какъ частоколъ сдѣланный. АД. І. 59.
Нас спонсорують: