Витивкати, -каю, -єш, гл. Вылокать. Йому скільки не сип борщу, все витивкає.
Зажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зажа́ти, -жну́, -не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Станем удвох, по постаті прійдемо, нажнем удвох снопок, поблагословимо своїх робітників, та й додому з снопом первачком. 2) Зарабатывать, заработать жатвой. Я зажала торік штирі карбованці. Зажнемо якого снопа. 8) При жатвѣ захватывать, захватить часть чужой нивы. Рядом жала удова, та все в його десятину і зажина.
Капель, -пля, м. Одинъ изъ двухъ длинныхъ наушниковъ у капелюхи. Находясь безъ употребленія, каплі отворочены вверхъ шапки и концы ихъ связаны; во время употребленія они опускаются внизъ и завязываются подъ подбородкомъ.
Крупи, круп и крупів, мн.
1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона.
2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами.
8) Икра рачья. Икра селедки. Ум. крупці. Еге, крупець! може і м'ясця.
Палений, -а, -е. 1) Жженый, горѣлый, сожженный. Через тиждень і не пізнаєш паленого степу, — як рута зеленіє.
2) Вспыльчивый; гнѣвный. Запримітивши, що Грицько палений, мерщі висунула борщ з печі і постановила коло його.
Повстянка, -ки, ж. Кусокъ войлока? І моя душа не повстянка.
Позагризати, -за́ю, -єш, гл. Загрызть (многихъ). Ваші собаки вже скоро позагризають наших.
Попона, -ни, ж. Попона. Червоні попони, червоні сідла.
Стіль, стелі, ж. = стеля.
Тут нар. 1) Здѣсь. А в нашій стороні красні дівки як ластівки, а тут як ворони. 2) Сюда. Я аж тут залетів. 3) Вотъ. Ум. тутка, тутки, туткива, тутенька, тутеньки, тутечка, тутечки. Не був я тутка. Що ви зволите тутеньки робити? Мов зроду тутечка жили.