Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простірний
простірність
простірно
простісінький
простісінько
простість
простіський
простник
просто
простовисний
простоволосий
простогнати
простолюд
простолюдець
простолюдія
простолюдний
просторий
просторікати
просторікуватий
просторо
просторонище
просторонь
простота
просточка
простояти
прострелити
прострибнути
простригати
прострілювати
прострінь
простромити
простромлювати
простругати
простругувати
простувати
простугоніти
простудити
простудитися
простукати
простукотіти
проступати
проступитися
проступок
простьобати
простягання
простягати
простягатися
простяж
простяжний
простяка
простяком
простяха
просувати
просуватися
просумувати
просурень
просуринка
просурмити
просуха
просуш
просушити
просушувати
просушуватися
просяний
просяниця
просянка
просяти
просящий
просяяти
протавати
протавка
протанцювати
протарабанити
протарахкотіти
протаскати
протаскатися
протверезити
протверезитися
проте
протекти
протеленькати
протеп
протепом
протереб
протеребити
протеребок
протеріблювати
протерликати
протерти
протесати
проти
проти ночі
противитися
противний
противник
противність
протикати
протинятися
протирати
протиснути
протиснутися
протистися
протичка
протікати
протір
протіс
протічок
проткнути
прото
протовкти
протовп
протовпитися
протовплюватися
протовпом
протока
протомити
протопити
протопки
протопопа
протопопівна
Аме́рика, -ки, ж. Америка. Ком. І. 54. В Америці, коли правда тому, що пишуть, і вчені люде, і пани не цураються роботи. Левиц. І. 166.
Випит, -ту, м. Разспросъ, допросъ, вывѣдываніе.
Гарбузеня, -няти, с. Шутливо: маленькая тыква. Ум. гарбузенятко. Ой казав ти, вражий сину, що гарбузенятко, — як я тобі втелющила, — помагав і батько. Грин. ІІІ. 680.
Ніжно нар. Нѣжно. Ум. ніжненько.
Пирскач, -ча, м. пт. = омелюх. Вх. Пч. II. 15.
Познобити, -блю́, -биш, гл. Поморозить. Картоплі познобило. Лебед. у.
Похлептати, -пчу, -чеш, гл. Похлебать, полокать. Желех. Собака похлептав трохи з миски борщу та й пішов.
Пшінка, -ки, ж. 1) = пшеничка 2. ЗЮЗО. II. 147. 2) Раст. Galium verum L. ЗЮЗО. І. 123.
Угороджувати, -джую, -єш, сов. в. угороди́ти, -джу́, -диш, гл. Вонзать, вонзить, запускать, запустить (когти). Та вгородила в своє серденько гострий ніж. Н. п. Немов хто гострий ніж угородив у серце старій Мотрі. Мир. ХРВ. 172.
Чотирнадцятка, -ки, ж. Полотно въ 14 пасмъ. Сим. 133.
Нас спонсорують: