Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простірний
простірність
простірно
простісінький
простісінько
простість
простіський
простник
просто
простовисний
простоволосий
простогнати
простолюд
простолюдець
простолюдія
простолюдний
просторий
просторікати
просторікуватий
просторо
просторонище
просторонь
простота
просточка
простояти
прострелити
прострибнути
простригати
прострілювати
прострінь
простромити
простромлювати
простругати
простругувати
простувати
простугоніти
простудити
простудитися
простукати
простукотіти
проступати
проступитися
проступок
простьобати
простягання
простягати
простягатися
простяж
простяжний
простяка
простяком
простяха
просувати
просуватися
просумувати
просурень
просуринка
просурмити
просуха
просуш
просушити
просушувати
просушуватися
просяний
просяниця
просянка
просяти
просящий
просяяти
протавати
протавка
протанцювати
протарабанити
протарахкотіти
протаскати
протаскатися
протверезити
протверезитися
проте
протекти
протеленькати
протеп
протепом
протереб
протеребити
протеребок
протеріблювати
протерликати
протерти
протесати
проти
проти ночі
противитися
противний
противник
противність
протикати
протинятися
протирати
протиснути
протиснутися
протистися
протичка
протікати
протір
протіс
протічок
проткнути
прото
протовкти
протовп
протовпитися
протовплюватися
протовпом
протока
протомити
протопити
протопки
протопопа
протопопівна
Безкраій, -я, -є. Безпредѣльный, безграничный. Згадаю те лихо, степи ті безкраї. Шевч. І тепер мені так і сниться широкий степ безкраій. МВ. І. 61.
Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. ІІ. 73. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш. Г. Арт. (О. 1861. III. 112).
За́морозень, -зня, м. Ледъ подъ грязью (во время весенней распутицы). От і болото, а сани як гурчять: то певно є ще й досі заморозень. Як би не було заморозня, то вода б у землю увійшла, а то як море. Камен. у.
За́стум, -ма, м. Укромное мѣсто, пустынное глухое мѣсто. Сховалась ти на відпочинок, як лебідь в тихі застуми води. К. ПС. 130. І засвітився світ по застумах московських. К. Дз. 15. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.
Інклюз, -за, м. По народн. повѣрью: неразмѣнная серебряная монета, которая, данная въ уплату, возвращается обратно къ своему хозяину. Ез. V. 255. Cм. анталюз, инслиза.
Нав'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. нав'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Навязывать, навязать, связывать, связать. Нав'язала снопів з двадцять. 2) Привязывать, привязать. Виявились і баштани в степу з нав'язаним по тичках пір'ям, щоб то хижу полохати птицю. О. 1862. IX. 62.
Повабити, -блю, -биш, гл. Привлечь, прельстить; поманить.
Потурнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Погнаться. А він як потурнеться за мною! я навтіки. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Родовід, -во́ду, м. Родословіе. Книга родоводу Ісуса Христа. Єв. Мт. І. 1.
Сапуха, -хи, ж. Сажа. Лохв. у.
Нас спонсорують: