Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

простірний
простірність
простірно
простісінький
простісінько
простість
простіський
простник
просто
простовисний
простоволосий
простогнати
простолюд
простолюдець
простолюдія
простолюдний
просторий
просторікати
просторікуватий
просторо
просторонище
просторонь
простота
просточка
простояти
прострелити
прострибнути
простригати
прострілювати
прострінь
простромити
простромлювати
простругати
простругувати
простувати
простугоніти
простудити
простудитися
простукати
простукотіти
проступати
проступитися
проступок
простьобати
простягання
простягати
простягатися
простяж
простяжний
простяка
простяком
простяха
просувати
просуватися
просумувати
просурень
просуринка
просурмити
просуха
просуш
просушити
просушувати
просушуватися
просяний
просяниця
просянка
просяти
просящий
просяяти
протавати
протавка
протанцювати
протарабанити
протарахкотіти
протаскати
протаскатися
протверезити
протверезитися
проте
протекти
протеленькати
протеп
протепом
протереб
протеребити
протеребок
протеріблювати
протерликати
протерти
протесати
проти
проти ночі
противитися
противний
противник
противність
протикати
протинятися
протирати
протиснути
протиснутися
протистися
протичка
протікати
протір
протіс
протічок
проткнути
прото
протовкти
протовп
протовпитися
протовплюватися
протовпом
протока
протомити
протопити
протопки
протопопа
протопопівна
Відрікатися, -каюся, -єшся, сов. в. відректися, -речуся, -чешся, гл. Отказываться, отказаться. Родино моя, не відрікайся од мене. Чуб. ІІІ. 129. Відрікаюсь, відхрещуюсь від вас, ідіть собі на очерета, на болота. Чуб. І. 120. Варив чорт з москалем пиво та й солоду відрікся. Ном. № 821.
Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Чуб. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Левиц. І. 65. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити. Котл. Ен.
Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Лукаш. 81. Дощ гурчить. МВ. ІІ. 187. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. Гол. IV. 438. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. Гн. І. 69. 4) О свиньѣ: имѣть случку. Угор.
Жа́йворінка, -ки и жа́йворінок, -нка, м. Жаворонокъ. Мнж. 172. Собака жайворінка ловив, та й господаря загубив. Ном. № 14149. Ум. жа́йворіночок.
Неситий, -а, -е. Ненасытный. Неситії ксьондзи, магнати нас роз'єднали, розвели. Шевч.
Паніїн, панін, -на, -не. Барынинъ. Перед паніною смертю і пан... О. 1862. X. 17.
Рівновага, -ги, ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. К. ЦН. 287. Він держить вітри у рівновазі. К. Іов. 60.
Страшно нар. Страшно.
Тигр, -ра, м. Тигръ, Felis tigris. О. 1861. IX. 191.
Умати, умаю, -єш, гл. Рѣшать умомъ? Чоловік думав, а Бог умає. Ном., стр. 281, № 82.
Нас спонсорують: