Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Доробко́вий, -а, -е. Заработанный. Батько нічого нам не лишив, ніякої дідівщизни, зосталося од матері доробкове, заробляне.
Дохожда́ти, -да́ю, -єш, гл. = дохожати. До отця, до матки дохождати.
Дрібні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Мельчать.
Дрімлю́х, -ха, м. = дрімух. Cм. дремлюга.
Плодитися, -джу́ся, -дишся, гл. Плодиться. Загадав мені царь птицю хвазана встрелить. А як я його встрелю, що він і в нашій землі не плодиться.
Почимчикувати, -ку́ю, -єш, гл. Пойти быстро. Почимчикував майданом. І отто зараз кудись почимчикував.
Січка, -ки, ж.
1) Рѣзка изъ солоны на кормъ скоту. Коли копі їдять і набік глядять? — Як січку їдять.
2) Монисто изъ коралловыхъ обрѣзковъ.
Укарання, -ня, с. Наказаніе. Ні я Бога прогнівила, жила-м справедливе, всякі його укарання зносила, терпіла.
Уносити, -шу, -сиш, сов. в. унести, -су, -сеш, гл. 1) Вносить, внести. Він там уніс горілки і меду, і вина. вно́сити в уха. Сообщать. Діти довго не вносили про се батькові у вуха. Нащо сама берешся? Мені внось, що тобі не вгодно. 2) Только сов. в. Понять, усвоить.