Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полатати
полаторжитися
полатух
полаштувати
полаяти
полаятися
поле
полегкарь
полегкий
полегкість
полеглий
полегом
полегти
полегчати
полегчати 2
полегшіння
поледачитися
поледащіти
поледиця
поледівка
поледовиця
полежай
полежак
полежака
полежань
полежати
полежаха
полежій
полекшати
полементувати
поленичник
поленько
полестатися
полетіти
полечко
полива
поливайка
поливайчик
поливальник
поливальниця
поливаний
поливанка
поливати
поливка
поливо
поливочка
полив'яний
полив'яник
полигати
полигатися
полигатися 2
полигач
полизати
полизач
полизькати
полик
полик 2
полин
полинати
полинець
полинівка
полиночок
полинути
полинчик
полинь
полиняти
полисіти
полискування
полискувати
полистуватися
полити
политися
полихословити
полицейник
полиція
полиціян
полиця
поличка
поличчя
полишити
полібічок
полівити
полівка
поліг
поліж
поліжниця
полізти
полізун
полій
полікарювати
полільник
полільницький
полільниця
полім'я
полінивий
поління
поліно
полінуватися
поліняка
поліпити
поліпшати
поліпшення
поліпшити
поліпшувати
полісся
полісун
полісюк
політ
політати
політика
політикуватися
політичний
політник
політниця I
політниця II
політок
поліття
поліття 2
політура
політуха
Відповістити Cм. відповіщати.
Дереґува́тий, -а, -е. Зубчатый? Як отто мережку роблять, так роблять зубці, так отто воно дереґувате. Луб. у. Слов. Д. Эварн.
Доте́рплювати, -плюю, -єш, сов. в. доте́рпіти, -плю, -пи́ш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть. Я знаю, він не дотерпить. Н. Вол. у. 2) Выносить, вынести, претерпѣвать, претерпѣть. Дотерпіла лиха в походах. Левиц. Пов. 24.
Дохапа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Дохвататься.
Заса́дець, -дця, м. = засадьок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. засадчик, засадчичок. Жінка вибере із діжі тісто та маленький засадчичок посадить. ЗОЮР. II. 32.
Кумонька, кумочка, -ки, ж. Ум. отъ кума.
Ми́лини, -лин, ж. мн. Мыльная вода, остающаяся послѣ стирки. У милинах виперу катанку. Н. Вол. у.
Савтира, -ри, савтирь, -рі, ж. Испорч. псалтирь. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Смутність, -ности, ж. = смуток. Видів вашу смутність і хотів порадити вам. Гн. II. 54.
Шпиль, -ля, м. 1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Левиц. І. 197. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Левиц. І. 203. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну. Чуб. III. 137. 2) Част. м'яльници (Cм.). Вас. 159. Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
Нас спонсорують: