Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прикладка
прикладний
прикладно
прикладок
прикласти
приклеїти
приклепатися
приклепка
приклеювати
прикликання
прикликати
прикликнути
прикліп
приклонити
приклоняти
приклонятися
приключитися
приключка
приклякнути
приклякти
прикмета
прикметити
прикметний
прикмечати
прикмечувати
прикмітний
приков
приковувати
прикол
приколень
приколоти
приколоток
приколювати
прикомірок
приконечник
приконеччя
прикопати
прикопувати
прикопуватися
прикоренитися
прикорень
прикоріти
прикоротити
прикоротчати
прикорочати
прикорпати
прикорхнути
прикорчити
прикорчувати
прикоськати
прикотити
прикохати
прикочувати 1
прикочувати 2
прикочуватися
прикрадатися
прикраса
прикрасити
прикрастися
прикрашати
прикривати
прикриватися
прикрий
прикрит
прикрити
прикритися
прикрість
прикро
прикроістий
прикройний
прикропити
прикропляти
прикроплятися
прикротний
прикротно
прикручувати
прикубанський
прикувати
прикукати
прикукобити
прикуп
прикупати
прикусити
прикутати
прикутий
прикухенок
прикушувати
прилабузнитися
прилавок
прилагоджувати
прилагоджуватися
приладжувати
приладжуватися
приладнати
приладний
приладновувати
приладновуватися
прилазити
приласкувати
прилатати
прилатувати
прилаштовувати
прилащитися
прилеглий
прилежати
прилежний
прилемзати
приленути
прилепеткуватий
прилепистий
прилеститися
прилетіти
прилещатися
приливати
прилигати
прилиза
прилизати
прилизувати
прилизуватися
прилинути
Бедринець, -нця, м. Раст. a) Pimpinella Saxifraga. ЗЮЗО. І. 131. Вх. Пч. I. 12. б) Peucedanum Cervaria cusson. ЗЮЗО. I. 131. Гнав пінную на курдимон, любисток, пижмо і бедринець. Мкр. Г. 69.
Бурлачок, -чка, м. Ум. отъ бурлак.
Ди́рза, -зи, ж. Раст. Bromus arvensis.
Замути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Замутить, возмутить. Воно у нас таке тихе та любе, що сказано й водою не замутить. 2)тишу. Нарушить тишину. Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тієї тиші, що панувала в хаті. Мир. Пов. І. 121.
Котрийсь, -рась, -ресь, мѣст. Какой-то, нѣкоторый. Жиє до котрогось часу. Ном. № 8215.
Наверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. наверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Поворачиваться, поворотиться. 2) Наваливаться, навалиться. 3) Заходить, зайти, заѣзжать, заѣхать. Почали й старости навертатись. Св. Л. 13. Навернувся в хату. Одна ж біда минулась, а друга незабаром навернулась. КС. 1882. X. 36. Навернеться було хто з панночок сусідок, допитуються. МВ. (О. 1862. III. 47). Ви увечері наверніться. О. 1862. VII. 37. 4) Обращаться, обратиться. До Христа навернувсь. 5) душа не навертається. Противно (кому). Як то його душа навернеться у п'ятницю скоромне їсти. Ном. № 537. 6) навертатися на о́чі. Попадаться на глаза. А як Порося навернеться на його очі горді та смутні, — одвертає од неї очі. МВ. ІІ. 27. 7)на думку. Приходить на умъ. І пані моя тож мені на думку навертається. МВ. (О. 1862. III. 59).
Наставляти 2, -вляю, -єш, гл. Тоже, что и наставити 1, 2, 3, 4, но только въ приложеніи ко многимъ предметамъ, лицамъ. Наставляв копок, як на небі зірок. Грин. III. 18. Наставляла повну хату, що ніде й ступнути. Яких у нас наставляли владик! К. ПС. 30.
Підтакачка, -ки, об. Поддакивающій человѣкъ. Въ шутку такъ называютъ второго свата (старосту). Незабаром — рип у хату до Векли старости: один таки сусід її, а другий, підтакачка, салдат. Кв. II. 118.
Присочити, -чу́, -чи́ш, гл. Подкараулить. ЗОЮР. І. 160. Я таки присочила, хто в нас капусту краде. Черниг. у. Треба присочити качку, де вона несеться.
Розсупонити, -ню, -ниш, гл. Развязать супоню.
Нас спонсорують: