Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пробалакати
пробалакатися
пробалувати
пробаляндрясити
пробант
пробантний
пробатуритися
пробація
пробачати
пробачення
пробачити
пробевкати
пробелькотати
пробенкетувати
проберегти
пробесідувати
пробиванка
пробивати
пробиватися
пробивач
пробий-голова
пробишака
пробі!
пробігати
пробігнути
пробідувати
пробій
пробійчик
пробілити
пробілуватий
пробілювати
пробірати
пробіратися
пробіснуватися
проблищатися
проблукати
проблювати
пробовкнути
пробовтатися
пробоєць
проболіти
пробоньку!
пробрати
пробрести
пробрехати
пробрехатися
пробріхуватися
проброїтися
пробрязкати
пробрязчати
пробу
пробубоніти
пробувалий
пробувати
пробувати 2
пробуджувати
пробуджуватися
пробужати
пробужатися
пробунок
пробунтувати
пробуркати
пробуркувати
пробуркуватися
пробурлакувати
пробурмиструвати
пробуртити
пробурчати
пробути
пробуток
провадити
провакувати
провал
проваласатися
провалина
провалити
провалля
провалювати
провалюватися
провартувати
провезти
провередити
провередувати
проверещати
провернути
провеселитися
провесінь
провесна
провести
провечеряти
провештатися
провидіти
провина
провинен
провинити
провинитися
провинка
провинник
провинонька
провинуватитися
провівати
провід
провідання
провідати
провідний
провідник
провідниця
провідничка
провідувати
провіз
провікувати
провірити
провірчування
провірчувати
провіряти
провітрити
провітрювати
провітрюватися
провіщати
провіщо
За́ори, -ор и заб́рини, -рин, ж. мн. Края пахатнаго поля съ трудомъ запахиваемые и дающіе огрі́хи вслѣдствіе твердой уѣзженной почвы. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зукрасити Cм. зукрашати.
Кропець, -пцю, м. = кріп 1. Вх. Лем. 428.
Луза́ти, -за́ю, -єш, гл. Лущить, шелушить. (Дівчата) дивляться та тушкують, лузаючи насіння та оріхи. Чуб. VII. 450. Ой вийду я за нові ворота, гуляю, гуляю, волоські горішки лузаю, лузаю. Лавр. 123.
Льнува́ння, -ня, с. Собираніе попадьей съ прихожанъ льна и пр. даяній.
Неминучість, -чости, ж. Неминуемость, неизбѣжность. Желех.
Обцірклювати, -люю, -єш, гл. Обвести кругъ.
Позасукувати, -кую, -єш, гл. Засучить (во множествѣ). Позасукували по локоть рукава. К. (ЗОЮР. II. 205).
Спохова нар. Наклонно. Шух. І. 79. Cм. слухово.
Часувати, -су́ю, -єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.
Нас спонсорують: