Звича́йно нар. 1) Обыкновенно. 2) Вѣжливо, прилично. 3) Конечно, разумѣется, само собой, по обыкновенію. Звичайно, крадене. Було, як почне хто казку казати, звичайно про змія, то так його наче і ввижаю перед себе. Ум. звичайне́нько. Бабуся йому на те звичайненько одмовила.
Лю́доньки, -ків, мн. ум. отъ люде.
Му́лька, -ки, ж. = мілька.
Навіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. навісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. = навідувати, навідати 1.
Неосудний, -а, -е. Не подлежащій осужденію. Голод, що рідний батько — злодія неосудним робить.
Окружляти, -ля́ю, -єш, гл. Обойти кругомъ, сдѣлать кругъ. Замість щоб іти напрямець, він окружляв до мене геть по за вгородами.
Півторарічняк, -ка, м. Бычекъ полуторагодовалый. Cм. півторак.
Посуха, -хи, ж. Засуха. Вихор бува під посуху.
Правоправний, -а, -е. Законный? Трон правоправний.
Товч, -чі, ж.
1) = дерть изъ смѣси разныхъ хлѣбныхъ зеренъ. Свиня.... заїжана така, наче де товч їла. Завезти до млина товчі треба, бо нема чим свиней годувати.
2) Что-либо истолченное или растоптанное. Вони ж тут торгуються, а той кінь одно задніми ногами топче яйця, що їх ціла купа в ряду під возом лежала, — та такої товчі наробив.