Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

правіжка
правний
правник
правничий
правно
правнук
право I
право II
правобіцький
правобіч
правобічний
правовірний
правовірник
праволомний
праволомство
правопис
правописний
правопись
правоправний
праворуч
праворушниця
правосвітлий
православний
православник
православницький
православність
правосуддя
правосудець
правосудний
правота
правотити
правотитися
правторити
правування
правувати
правуватися
правушник
правцем
прагнути
прагнущий
прагнючий
прадід
прадідівський
прадідівщина
прадідний
пражина
пражній
празник
прайник
практика
практичній
практичність
пралев
праліс
прало
пральник
пралютий
праля
прамено
пранець
праник
прання
пранці
пранцюватий
пранцюватіти
праонук
праотець
праперек
прапір
прапірка
прапірок
прапор
прапорець
прапорщичка
праправнук
праправнучка
прапрадід
прапращур
прапращурський
прарід
прародич
прародичка
прас
праск!
праска
прасло
прасок
прасол
прасолувати
прасольство
прасольський
прасування
прасувати
прасунок
пратва
прати
пратися
праття
праушник
прах
прахтика
праценька
працівник
працьовитий
працьовитість
працювальник
працювання
працювати
працюватися
праця
прач
прачечка
прачик
прачити
прачка
прачкарня
прачкун
прачувати
прашовиння
прашпорт
Биндоокий, -а, -е. = Блиндоокий.
Коханочка, -ки, ж. Ум. отъ коханка.
Напі́рний, -а, -е. О дождѣ: проливной. Ум. напірне́нький. Іде дождик напірненький. Гол. II. 438.
Обіруч нар. Обѣими руками. Схопила за плечі обіруч невістку. Г. Барв. 369. Вона мене як схопить за шию обіруч. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41).
Повивертати, -та́ю, -єш, гл. 1) Опрокинуть (многое), опрокидывая вылить или выбросить. Страву повивертав, посуду побив. Мнж. 43. Глечики повивертала. Предки наші славні в склепах спочивали, а тепер їх гайдамаки з трун повивертали. К. Досв. 27. 2) Выворотить, вывернуть наизнанку. Кожухи повивертали. 3) Выставить, выпятить, выворотить. Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали. Рудч. Ск. II. 132.
Поперекликати, -ка́ю, -єш, гл. Перезвать (многихъ).
Розумно нар. 1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує. Стор. II. 247. Він розумно відказав. Єв. Мр. XII. 34. 2) Понятно. О. 1861. V. 32. Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. К. ЧР. 182. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. К. Псал. 227. Ум. розумненько, розумне́сенько.
Снівниця, -ці, ж. = оснівниця. Чуб. VII. 411. Пряжу оснують на снівницю. Грин. II. 19.
Срем'я, -м'я, с. = стрем'я. КС. 1882. X. 24.
Титариха, -хи, ж. Жена церковнаго старосты.
Нас спонсорують: