Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

продажний
продажник
продажність
продай
продання
продармувати
продати
продаус
продеклямувати
продержати
продерти
продешевити
продзвонити
продзеленькати
продзизчати
продзьобати
продивитися
продивлятися
продиво
продимати
продимити
продимляти
продимлятися
продирати
продиратися
продирини
продихатися
продівувати
продідувати
продіймати
проділити
проділь
проділяти
продір
продіркувати
продлубатися
продляти
продмухати
продмухнути
проднювати
продовбати
продовбувати
продовганитися
продовжити
продовжувати
продовжуватися
продоїти
продолубати
продомувати
продохнути
продоювати
продражнити
продрати
продратися
продріжати
продрімати
продрухання
продрухатися
продумати
продути
продухвина
прожартувати
прожати
проженихатися
прожерення
прожерка
прожерливий
прожерти
прожеря
проживати
проживатися
прожирати
прожирувати
прожирь
прожити
прожиток
прожиття
прожог
прожогом
прожра
прожуритися
проз
проза
прозвати
проздріти
прозеленуватий
прозивати
прозиватися
прозивка
прозирало
прозирати
прозімувати
прозір
прозірний
прозірник
прозірність
прозорий
прозористий
прозорний
прозоро
прозорчастий
прозріння
прозьба
проїдати
проїзд
проїзджати
проїзджачий
проїздити
проїздити 2
проїздитися
проїсний
проїсти
проїстливий
проїсть
проїти
проїхати
пройда
пройдисвіт
проймати
пройматися
Будівництво, -ва, с. Строительство, архитектура.
Бульб'Яник, -ка, м. Бабочка: мертвая голова, Acherontia Atropos. Вх. Пч. І. 5.
Волочіння, -ня, с. 1) Боронованіе послѣ посѣва. 2) Хожденіе крестьянскихъ мальчиковъ на праздникъ Паски съ поздравленіемъ и пѣніемъ соотвѣтственныхъ пѣсенъ.
Гри́зтися, -зу́ся, -зе́шся, гл. 1) Кусаться, грызться. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. Ном. № 9449. 2) Ссориться, браниться. Чоловіче — голубчику, не буду до віку з тобою гризтись. Рудч. Ск. II. 133.
Золотарівна, -ни, ж. Дочь золотыхъ дѣлъ мастера. Желех.
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Н. п. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Н. п. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188.
Кубоша, -ші, ж. Верша. Браун. 18.
Роздарковуватися, -вуюся, -єшся, гл. Любить щедро раздавать, раздаривать. Рк. Левиц.
Сердувати, -дую, -єш, гл. Сердиться. Мнж. 192. На кого ж ти, мій милий, сердуєш, що мою білу постіль руйнуєш. Грин. III. 301.
Усхнути, -ну, -неш, гл. = усохнути.
Нас спонсорують: