Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побігання
побігати
побігати 2
побігач
побігачка
побігашки
побігеньки
побігнути
побігти
побігуця
побігущий
побіда
побідаш
побіденний
побіденник
побідити
побідити 2
побідкатися
побідник
побідніти
побіднішати
побідувати
побіждати
побій
побіл
побілити
побілитися
побілілий
побіліти
побілішати
побілка
побілувати
побіль
побільшати
побільший
побільшити
побілювання
побіля
побіляти
побір
побірати
побіратися
побірець
побірниці
побірчий
побіснуватися
побіч
побічниця
побічній
побіяти
поблаголовити
поблагословитися
поблекнути
поближчати
поближче
поблизити
поблизнити
поблизничити
поблизу
поблизький
поблизько
поблискати
поблискувати
поблідлий
побліднути
поблудити
поблудитися
поблудний
поблукати
побляклий
поблякнути
побовтати
побовтатися
побоєць
побожеволіти
побожити
побожитися
побожкати
побожний
побожність
побожно
поболіти
поболітися
поболювати
поборгувати
поборець
побородник
поборозняк
поборонити
побороти
поборотися
поборсень
побосіти
побочень
побочина
побочкати
побояринувати
побоятися
побратати
побрататися
побрати
побратим
побратимець
побратимко
побратимство
побратися
побреніти
побренькати
побренькач
побренькувати
побрести
побрехати
побрехенька
побридки
побриднути
побрижитися
побриндзати
побришкати
побріхувати
побродити
Долеті́ти Cм. долітати.
Злоріка, -ки, гл. Злословящій. К. ПС. 50. Блажен... хто стежку грішників минає, серед злоріків не сідає. К. Псал. 1.
Обкакати, -каю, -єш, гл. Дѣтск. Замарать, опачкать испражненіями.
Орця стати. Противиться, оказывать сопротивленіе. Желех.
Переказ, -зу, м. Пересказъ; передача на словахъ. 2) Преданіе. Забула історичні перекази. Левиц. І. 258. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. К. ПС. 94. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію). Г. Барв. 310.
Плигати, -га́ю, -єш, гл. Прыгать. Сердешний звір перекидався, плигав, вертівся і качався. Котл. Ен. II. 25.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Рудч. Ск. II. 19. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив. Грин. III. 404.
Пристани, -нів, м. 1) = пристановище. 2) Присоединеніе въ компанію.
Сірячина, -ни, ж. = сіряк. Сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині. Макс. (1849). 100. Я постелю сірячину, а в головах кулачину. Чуб. V. 938. Ум. сірячи́нка. Ходив ж я в чумарочці, тепер в сірячинці. Грин. III. 200.
Хухрити, -рю, -риш, гл. = лузати. Хухрити насіння. Лубен. у.
Нас спонсорують: