Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погибельний
погибнути
погидувати
погинатися
погинути
погиркати
погицати
погідливий
погідний
погін
погінка
погіншливо
погінь
погіркнути
погірник
погіршати
погладити
погледіти
поглибати
поглибшати
поглинути
поглузузати
поглум
поглумитися
поглумка
поглухнути
поглушити
погляд
поглядання
поглядати
поглядатися
поглядіти
поглянути
поглянутися
погнати
погнатися
погнисти
погніватися
погнівити
погній
погнітити
погноїти
погнути
погнутися
поговір
поговірка
поговіти
поговорити
погода
погоддя
погоджати
погоджатися
погодка
погодливий
погодний
погодник
погодонька
погодувати
погодуватися
погожий
погоїти
погоїтися
погойдати
погойднути
погойдуватися
поголити
поголитися
поголіти
поголовастий
поголодити
поголодувати
поголос
поголосити
поголоска
поголосний
поголоснійшати
поголубити
поголубитися
поголубіти
поголубкатися
погомоніти
погонач
погонець
погонити
погонич
погонка
погононька
погонь
погоня
погорда
погорджування
погорджувати
погордувати
погорження
погориджа
погористий
погорілець
погорілий
погорілище
погорілля
погорінець
погоріти
погородити
погосподарювати
погостити
погоститися
погострити
погостювати
поготів
поготувати
пограбнути
пограбувати
пограти
погратися
погреб
погребарь
погребати
погребельне
погребиця
погребище
Задубі́ти, -бі́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.
Зару́мсати, -саю, -єш, гл. = зарюмсати. Чого се, дурню, плачеш?.. зарумсав очі. К. ПС. 67.
Збурлакува́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться бурлакою, т. е. бездомнымъ. Аф. 447.
Очеплятися, -пля́юся, -єшся, сов. в. очепитися, -плюся, -пишся, гл. Цѣпляться, уцѣпиться, зацѣпиться, пристать, привязаться. Мил. 21. Вона (відьма) давай на його сідать... Очепиться за його, то він і тоска її. Драг. 71. А діти як вчепились за шию мені, то й не вступаються. МВ. І. Як очепився я жити у пана, то й живу вже сьомий рік. (Міусск. окр. ). Як очепиться який біс, що на в-руні кінь ходе, то заграбує коня. Н. Вол. у.
Переваруха, -хи, ж. Торговка, продающая съѣстное? Переварухи, бодай їм заціпило, так і гукають: та кричить: свату, ходи до мене гарячих хляків, а друга: хто почне у мене книша гарячого. О. 1862. І. 42.
Переказувати, -зую, -єш, сов. в. переказати, -жу, -жеш, гл. 1) Пересказывать, пересказать, разсказать. Усього й переказати не можна. Кв. 2) Передавать, передать на словахъ. Перекажу я свому роду хоч чорненькою вороною. Чуб. V. 684. Перекажіть дівоньці: нехай мене не любить. Чуб. V. 415. Він їй переказує поклони. Переказувала мати, щоб ти прийшла до неї. 3) Говорить, сказать все одно за другимъ, называть, назвать одно за другимъ. Та вже нема й казок, усі переказав, — лягаймо спати. Подаруй, каже чорт, мені те, що в тебе дома єсть. Вже царь переказав все, що було в його найкращого, а чорт все каже: ні! Рудч. Ск. I. 116.
Підросток, -тка, м. Подростокъ, несовершеннолѣтній. Старшого в москалі взято, а цей ще підросток. Лебед. у.
Подихати, -хаю, -єш, гл. Подышать.
Та I мѣст. женск. р. при муж. р. той.
Хирлявий, -а, -е. = хирний 1 = хирлявий 1. Вх. Зн. 76.
Нас спонсорують: