Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

портки
портний
портнина
портняний
порток
портрет
портреть
порть
портяний
портяниці
портянка
поруб
порубати
порубок
поруга
поругатися
порудіти
поруйнувати
порука
порукатися
порукувати
порусявіти
порух
поруха
поруч
поручати
поручатися
поручник
поручча
порушати
порушатися
порушище
порушник I
порушник II
порхавка
порційка
порція
порчак
порюмати
порюмсати
порябити
порябіти
поряджати
порядити
порядкування
порядкувати
порядний
порядність
порядно
порядок
поряду
поряжатися
порясочка
порятувати
порятунок
посаг
посагувати
посад
посада
посаджати
посадити
посадитися
посадище
посадки
посадний
посадовити
посажати
посаженько
посамперед
посапати 2
посапувати
посатаніти
посваволити
посварити
посваритися
посварка
посватати
посвататися
посвататися 2
посватувати
посвахатися
посвашкувати
посвербіти
посвист
посвистати
посвистач
посвідувати
посвідчення
посвідчити
посвіт
посвітач
посвітити
посвітитися
посвоїтися
посвят
посвятити
посвятний
посвятство
посвячене
посвячіння
посвячувати
посвячуватися
посвящення
посвящувати
посев
поседіння
поседіти
посел
поселити
поселитися
поселок
посельство
посельський
посемейка
посемейство
посердити
посердитися
посеред
посередині
посередник
Загля́гати, -гаю, -єш, гл. Приготовить гля́ганий сыръ. Cм. гляганий. Марк. 158.
Звінува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Лишиться приданаго. Бо ся уж звікувала з козачками поїхала. Гол. II. 722.
Зільничо́к, -чка, м. Ум. отъ ii. зільник.
Куштра, -ри, ж. Всклокоченная голова. Уп'явся руками в свою нечесану куштру. Посипалось волосся. Мир. ХРВ. 234.
Наповня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. напо́внити, -ню, -ниш, гл. Наполнять, наполнить. Тут тобі, серденько, в степу погибати... Червоною кров'ю річки наповняти. Мет. 94. а) Кубочки наповнять. Мил. 181. б) неха́й вам бог наповня́є! Пожеланіе: пусть Богъ увеличить ваше благосостояніе. Ном. № 4553.
Повідучати, -ча́ю, -єш, гл. Отучить (многихъ).
Полководчина, -ни, ж.? А по сей бік Орелі линія була, а по той бік Орелі, за Нехворощею, полководчина була. КС. 1882. XII. 593.
Попіл, -лу, м. Пепелъ, зола. на попіл побити. Разбить на мельчайшія части. Той кінь такий здоровенний камінь на попіл побив. Мнж. 8. Ум. попілець. Рудч. Ск. II. 109.
Пощибати, -ба́ю, -єш, гл. Отряхнуть. На високій полонині пощибана роса: ба, кто єї да пощибав? Білявиця боса. Гол. II. 454.
Роздрух, -ха, м. = розрух.
Нас спонсорують: