Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підгорнути
підгороддя
підгородня
підгородянин
підгорочка
підгортати
підгортатися
підготувати
підгребти
підгрібати
підгрязити
підгукувати
підгулювати
піддавати
піддаватися
підданець
підданий
підданка
підданство
піддашок
піддашшя
піддержати
піддержувати
піддерти
підджигувати
піддивитися
піддивлятися
піддимка
піддимок
піддирання
піддирати
піддівоча
піддобрити
піддобрювати
піддобрюватися
піддовбати
піддовбувати
піддражити
піддрочити
піддрочка
піддрочувати
піддружба
піддружжя
піддружий
піддружка
піддубень
піддубовик
піддубок
піддувати
піддужати
піддужувати
піддулька
піддурити
піддурювання
піддурювати
піддячий
піджарити
піджарювати
піджива
підживати
підживитися
піджога
піджод
підзамча
підзамчанин
підзамчанка
підзамчанський
підземелля
підземельний
підземний
підзивати
підзирати
підзор
підзорити
підзорний
підібгати
підібгатися
підібрати
підігнати
підігнути
підігрівати
підіждати
підіймати
підійматися
підійняти
підійти
піділляти
підіперти
підіплечка
підіплечувати
підіпхнути
підірвати
підісковий
підіслати I
підіслати II
підісок
підіткнути
підітнути
підітнутися
підіцькнути
під'їдати
під'їдень
під'їздити
під'їзжати
під'їсти
під'їхати
підкаджувати
підказати
підказування
підказувати
підкаменець
підканцелярист
підкапок
підкапостити
підкасатися
підкат
підкидання
підкидати
підкидатися
підкидач
Бам-Бам! меж. Подражаніе звуку колокола. О. 1861. XI. Св. 37. Подражаніе звуку струннаго инструмента. На цимбали бам-бам! Гол. IV. 448. Cм. балам.
Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Жовкля́к, -ка, м. = жовтяк. Ум. жовклячо́к.
Засту́кати, -каю, -єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Шмарнути, -ну, -неш, гл. Кинуть, бросить. Узяв з кади на їден палец (води), шмарнув. Гн. І. 16.
Нас спонсорують: