Дадекой, дадеколи нар. Иногда.
Кошуленька, кошулечка и кошулька, -ки, ж. Ум. отъ кошуля.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Окрик, -ка, м. Крикъ. Зараз окрик учинив.
Пір'яний, -а, -е. Изъ перьевъ.
Прочуматися, -маюся, -єшся, гл. Опомниться, очнуться, прійти въ себя, прійти въ чувство. Нехай трохи прочумається. Еней прочумався, проспався і голодранців позбірав.
Рикало, -ла, м.
1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно.
2) Картавящій человѣкъ.
Солодючка, -ки, ж. Родъ дѣтской игры.
Спудити, -ся. Cм. спуджувати, -ся.
Хмельовий, -а, -е. Сдѣланный, состоящій изъ хмеля.