Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постидитися
постилати
постилка
постинати
постинатися
постирати
постиратися
постискати
постити
постишуватися
постібати
постівка
постій
постікати
постіл
постіленька
постілки
постіль
постільга
постілька
постільниця
постник
постникати
постогнати
постогнувати
постолакати
постолець
постолище
постолянка
посторожити
посторонок
посторонь
постояльне
постояльний
постоянець
постоянка
постоянний
постояння
постояти
постоячка
пострах
пострахати
пострашитися
постреляти
пострибати
пострибувати
пострибун
постривати
постриг
постригання
постригати
постригатися
пострижчини
пострівати
постріл
постріляти
пострічати
пострічатися
постріш
построїни
построїти
построїтися
постромляти
постругати
пострупіти
пострянути
постування
постувати
постугоніти
постуденіти
постук
постукати
постукач
постукотіти
постукувати
поступ
поступання
поступати
поступатися
поступний
поступно
поступок
поступування
поступувати
поступцем
постухати
постьобати
постягати
постягатися
посуботіти
посувати
посуватися
посувом
посуд
посуда
посудина
посудити
посудник
посудок
посудомити
посукати
посукатися
посуконний
посуконщина
посукувати
посуміти
посумнитися
посумніти
посумувати
посунути
посупити
посупитися
посурмити
посутеніти
посутяжити
посуха
посуш
посушити
посушитися
посушний
Буботати, -бочу, -чеш, гл. Ворчать. Медвідь бубоче. Вх. Зн. 34.
Бутинник, -ка, м. = бутинарь. Желех.
Витратка, -ки, ж. Расходъ, трата. А витратка моя нічого? (Залюб.).
Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053.
Перекраювати, -юю, -єш, сов. в. перекра́яти, -ра́ю, -єш, гл. Перерѣзывать, перерѣзать пополамъ.
Повизолочувати, -чую, -єш, гл. Позолотить (во множ.). Такі повизолочувані усе пам'ятники.
Простацтво, -ва, с. 1) Простонародный бытъ. Ниньки у нас, у простацтві стома карбованцями не обійдешся за рік. Камен. у. 2) соб. Простые люди. К. Дз. 35. Співались вони або читались у рукописі геть широко по Вкраїні між панами, а деякі чував я й між простацтвом. К. ХП. 19.
Роздаватися, -даюся, -єшся, сов. в. роздатися, -дамся, -дасися, гл. 1) Раздаваться, раздаться, быть розданнымъ. 2) Разступаться, разступиться. Хвиля роздалася і обох покрила. Шевч. 3) Расширяться, расшириться. Не кравець винен: сам розлазишся, то й одежа мусить роздатись. Левиц. І. 140. Тільки що небудь нагріється, то зразу робиться більшим, роздається. Дещо. 4) Разгуляться. Ой поїдем в чисте поле, в чистім полі роздаймося. Чуб. V. 42.
Тихісічко нар. = тихісінько. Шейк.
Утиратися, -раюся, -єшся, сов. в. утертися, утруся, -решся, гл. 1) Утираться, утереться, вытереться (о лицѣ и его частяхъ). Слізоньками умийся, рукавцем утрися. Макс. 2) Выглаживаться, выгладиться. Без його сковзалка не втиралась. Св. Л. 39.
Нас спонсорують: