Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посередній
посесія
посесор
посестра
посестратися
посестрина
посестриця
посивілий
посивіти
посиденьки
посиджінє
посидільниця
посидіти
посидковий
посидящий
посизіти
посилання
посилати
посилатися
посилити
посилитися
посиліти
посилка
посилкувати
посилкуватися
посилля
посилок
посильняти
посиляти
посинити
посинілий
посиніти
посипання
посипати
посипатися
посипонути
посирий
посиротити
посиротіти
посисати
поситчати
посихати
посичати
посі
посів
посівальник
посівати
посіверіти
посівкатися
посівний
посідати I
посідати II
посідатися
посідки
посідлати
посікти
посіктися
посілля
посімейство
посім'янин
посіпака
посіріти
посіркувати
посісти
посіткий
посіяти
посіятися
поскабити
поскавучати
поскакати
поскакувати
поскалічувати
поскаржитися
поскарлючувати
поскарлючуватися
поскасовувати
посквернити
поскиглити
поскидати
поскінний
поскінь
поскіпати
поскіпатися
поскладати
поскладатися
посклеювати
поскликати
поскликатися
посклити
посклярувати
посковувати
посколочувати
посколупувати
посколювати
поскопувати
поскоритися
поскородити
поскоромити
поскоромитися
поскорчувати
поскочити
поскошувати
поскребти
поскреготати
поскривляти
поскривлятися
поскрипувати
поскрібач
поскрібачка
поскрібок
поскромадити
поскромити
поскручувати
поскубти
поскубтися
поскуйовдити
поскупати
поскупитися 2
поскупіти
поскуплювати
Бенкет, бенькет, -ту, м. 1) Пиръ, пиршество, банкетъ. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Н. п. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Н. п. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. І. 24. 2) соб. Пирующіе. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. бенкеток. К. Дз. 118.
Бреньчати, -чу, -чиш, гл. = бриньчати. Левиц. Пов. 49.
Видочок, -чка, м. Ум. отъ вид.
Відзірятися, -ряюся, -єшся, гл. Скалить зубы. Лежить собака та й відзіряється. Полт. Їй би усе тільки до хлопців відзірятися. Полт.
Гойний, -а, -е. Щедрый, роскошный. Чоловік гойний такий, що кождому давав всього. Гн. II. 68.
Дру́женько, -ка, м. Ум. отъ дружко.
Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62.
Маха́ти, -ха́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] махну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Махать, махнуть. Він ішов позад їх до клуні, тихо махаючи батогом. Левиц. І. Ой як зійшов серед моря та й став потопати, червоною хустиною на берег махати. Н. п. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. Летить орел через море, крилечками маше. Мет. 64. Мечем махнув. 2) Быстро бѣжать, побѣжать, ѣхать, поѣхать, плыть, поплыть, мчаться, помчаться, отправиться. Треба кобилу запрягати та на село махати. Драг. Махай додому, бравий мій козаче! К. МБ. X. 16. А тоді за греблю оп'ять човнами махають. О. 1861. XI. 8. А як же пан Шрам махне за Дніпро? К. ЧР. Про диво сеє як почули, то люде зараз в степ махнули. Греб. 372. І в ростич хто куди махнули. Котл. Ен. III. 59. За море махнули. Грин. III. 601.
Оклигати, -гаю, -єш, оклигнути, -ну, -неш, гл. Выздоровѣть, поздоровѣть. Лубен. у.
Працювальник, -ка, м. = працівник. Конст. у.
Нас спонсорують: