Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помитися
помиток
помихтіти
помишлення
помишляти
помівка
поміж
поміж I
поміж II
поміжний
поміжник
помізкувати
помізчити
помік
помілко
помінити
помінитися
поміняти
помінятися
помір I
помір II
помірання
помірати
поміркований
поміркування
поміркувати
поміркуватися
помірне
помірний
помірниця
помірність
помірно
помірок I
помірок II
помірчий
помір'я
поміряти
помірятися
помісити
поміст
помістити
помісті
помістниця
помісто
помість
помістя
помісь
помісяшно
помітати
помітачка
помітити
помітний
помітно
помітувати
помітуха
поміть
поміч
помічати
помічний
помічник
помічниця
помішати
помішатися
помішник
помішничка
поміщати
поміщатися
помка
помки
помкнутися
помлівати
помножання
помножати
помножатися
помнякшати
помняти
помняшкурити
помовити
помовка
помовкнути
помовляти
помовчати
помога
помогати
помогоричити
помогти
помок
помокнути
помокрілий
помокріти
помокти
помолити
помолитися
помолодикувати
помолодитися
помолодіти
помолодішати
помолодки
помолодчати
помолоти
помолотити
помолочник
помольне
поморгати
помордувати
помордуватися
поморежити
поморити
поморитися
поморозити
поморозь
поморочити
поморочитися
поморхлий
поморхнути
поморщина
поморщити
поморщитися
поморянець
помоскалити
Бугало, -ла, с. ? Встрѣчено въ любовномъ заклинаніи. Не лети ж ти, огнений бугало, ліса палить, землі сушить, а трави в'ялить! Полети ж ти, огнений бугало, до козака у двір...., учепися ти йому за серце...., щоб він мене не запив, не заїв, із иншими не загуляв, усе мене на помислях мав. Чуб. I. 92, 93.
Гнійний, -а, -е. 1) Навозный, унавоженный. Гнійне поле. Камен. у. 2) Гнойный.
Келеф, -фа, м. = келеп 2. Шух. I. 128, 274.
На́волоч, -чі, ж. Сволочь, сбродъ.
Пиловиння, -ня, с. соб. = пиловини. Вх. Уг. 259.
Поголіти, -ліємо, -єте, гл. Обѣднѣть, обнищать (о многихъ). Не тим наші діди поголіли, що солодко пили й їли. Ном. № 7239. І здається сей німець на зайві дні їх не займав так як колись при Ондрію Степановичу було, що инколи поспіл три тижні роблять, а поголіли зовсім люде. О. 1862. V. 111.
Праворуч нар. Направо.
Розгвинтити Cм. розгвинчувати.
Удосталь нар. Вдоволь, достаточно.
Хребет, -бта, м. 1) Хребетъ, спина. Мил. М. 39. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. Рудч. Ск. І. 177. на хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. Г. Барв. 483. на хребет заробити що. Заработать себѣ на одежду. Тепер я хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину, хоч буде в чому емірати. Г. Барв. 269. з хребта знімати що. Снимать одежду съ кого. Давай з її хребта усю шусте — лину здіймати: і се, каже, наше, і се наше. Г. Барв. 369. 2) Тупой край пилы. Шух. І. 175.
Нас спонсорують: