Вершій, -шія, м. Работникъ, заканчивающій верхъ стога. Вершія немає на оцей стіг.
Животи́нник, -ка, м. Гуртовщикъ, скупщикъ скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш.
Заварува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Обезпечить, упрочить; сохранить. Заваруй нас, Христе пане!
За́відця, -ці, м. Завѣдывающій, руководитель; подрядчикъ. Властитель такого ліса наймає собі за́відцю — чоловіка, який би усю роботу у лісі (рубати ліс) на себе перебрав; завідця годить собі леґінів.
Знемогтися, -жуся, -жешся, гл. Утомиться, устать, изнемочь, выбиться изъ силъ. Погасли очі, знемоглися руки. Знемігся ж мов і задрімав.
Ло́цманський, -а, -е. Лоцманскій. Лоцманський отаман дуже любив Карпа.
Обмерзати, -за́ю, -єш, сов. в. обме́рзти, -зну, -неш, гл. Обмерзать, обмерзнуть. Прийде марець, то обмерзне старцю палець. Сірий вовк тут опинився, обмерз, забовтався.
Розмахувати, -хую, -єш, сов. в. розмаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) Размахивать, размахать, махая раскачать. Еней чим дуж спис розмахав. Розмахував руками. Стануть палить степи: вийде чоловік у поле, викреше огню, положить його у соломяний віхоть, розмахи гарненько да й кине. 2) Развѣвать, развѣять, распустить по вѣтру. Над моїми воротами чорненькая хмара.... А я тую чорну хмару пером розмахаю. Попіл вітром розмахало. Вітер по полю слова розмахав.
Скік II, ско́ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ. Да високі скоки в сороки. То скоком, то боком. На новий, рік прибавилось дня на заячий скік. 2) Танецъ. Ой гвалт, не до скоку! Чаще во мн. ч. Всюди скоки та музики. 3) мн. Ноги у зайца. 4) мн. Торчащіе изъ воды камни. Пороги въ рѣкѣ. Досвідчений керманич... зна.... всі скоки у воді, о які розбитися може дараба.
Упалий, -а, -е. 1) Падшій.
2) Незанятый, вакантный. Дитина вмерла у неї, а на впале місце друга буде. Кінь здох у його, на впале місце він купив собі кобилу.