Вирікати, -каю, -єш, сов. в. виректи, -речу, -чеш, гл. Произносить, произнести, сказать. То ж не один хто сказав — громада вирекла. Чи оддаси за мене Настусю? А Губрій.... вирік: «Віддам».
Віднімати, -маю, -єш, сов. в. відняти, -німу, -меш, гл. Отнимать, отнять, отобрать. А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто відняв?
Гардівничий, -чого, м. Надзиратель за рыболовнями.
Історичний, -а, -е.
Макоти́ря, -рі, ж. Низко остриженная голова. Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею.
Ми́йниця, -ці, ж. Умывальникъ, умывальный тазъ.
Нарозуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. = напоумити. Нарозумив би тебе Бог.
Находитися 2, -джу́ся, -дишся, гл. Находиться, устать отъ ходьбы. З рук наробитись, з ніг находитись. Та вже ж мої ніженьки находилися.
Недовіркуватий, -а, -е. Недовѣрчивый. Волынь.
Уплямити, -млю, -миш, гл. Запятнать. Вплямив усю сорочку.
