Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

починити

Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Лукаш. 30. Отаке то йому вража вдова починила. Федьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 392.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧИНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЧИНИТИ"
Воробок, -бка, м. = горобець. Галиц.
Жирови́ця, -ці, ж. Муха, надѣваемая на удочку для приманки. Жировицу намкнеся на удку і ловит пструги. Вх. Зн. 17.
Киркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] ки́ркнути, -кну, -неш, гл. Рѣзко пронзительно кричать, крикнуть (о курицѣ). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Грин. І. 253.
Ле́кше нар. = легше. Лекше говорити, ніж зробити. Ном. № 5605.
Лошачо́к, -чка, м. Ум. отъ лошак.
Осище, -ща, с. Осиное гнѣздо. А у того чоловіка на горищі та завелись оси... Він до того осища, аж оси тільки дзз! Мнж. 13.
Попідсилати, -ла́ю, -єш, гл. Подослать (многихъ).
Рільництво, -ва, с. Земледѣліе, хлѣбопашество.
Роспустниця, -ці, ж. Развратница. Ой улиця роспустниця. Мил. 69.
Уродник, -ка, м. Красавецъ. Встрѣчено у Щоголева. Мусить вродник в кого небудь попитатися поради. Щог. В. 42.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЧИНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.