Буртись! меж., выражающее быстрое паденіе. Дядина заходилась лягати спати, і я вже розбіралась, аж щось буртись у город, буртись, а послі ліса трісь!
Валькувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Дѣлать изъ глины стѣны постройки.
2) Обмазывать стѣны толстымъ слоемъ глины.
Ля́павиця, -ці, ж. Слякоть. От знов ляпавиця вкинеться.
Мимохі́дний, -а, -е. = мимохідень.
Одноручний замок. = бга́ний замок.
Решетити, -чу́, -ти́ш, гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться.
Розумець II, -мцю, м. Ум. отъ розум.
Струсонути, -ну, -неш, гл. Встряхнуть. Громом Турещину струсонули.
Тестів, -тьова, -ве Тестевъ. Я сідлаю кониченька тестевого.
Цабатися, -баюся, -єшся, гл. Метаться.
