Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пошипіти

Пошипіти, -плю́, -пиш, гл. Пошипѣть нѣкоторое время.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 395.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОШИПІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОШИПІТИ"
Гонча́рство и ганча́рство, -ва, с. Горшечное ремесло. О. 1862. V. 20. Шух. І. 259.
Дро́ва, дрів и дров, с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. Ум. дрівця́. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160.
Дя́тини, -тин, ж. мн., также Ум. дятинки. Обычай: на третій день Христова Воскресенія, послѣ обѣдни раздавать бѣднымъ куски освященныхъ пасхи, мяса, колбасъ и яйца. О. 1862. І. 55. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Знаменитий, -а, -е. = знакомитий. Миколай імня знамените. Чуб. І. 169.
Иржавіти, -вію, -єш, гл. = ржавіти.
Колінечко, -ка, с. Ум. отъ коліно.
Команка, -ки, ж. = команиця. Желех.
Лупеса́ти, -са́ю, -єш, гл. Лупить, облупливать, сдирать (кожу, кору, скорлупу). Желех. Вх. Зн. 34.
Самоукий, -а, -е. Самъ учившійся. Желех.
Стрівожити, -жу, -жиш, гл. Встревожить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОШИПІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.