Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Зге́дзкатися, -каюся, -єшся, гл. = зґедзкатися.
Лису́н, -на́, м. Плѣшивецъ.
Ло́патень, -тня, м. 1) Широкій буравъ для просверливанія отверстій въ ступицѣ колеса. у його язик як лопатень. Онъ болтливъ. 2) Большой и широкій зубъ. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з під губ, сміючись якось ніби зубами.
Напанува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. 1) Достаточно погосподствовать. 2) Достаточно побарствовать.
Нільга нар. Нельзя. Одно я серце маю, — нільга ним ділиться.
Подушне, -ного, с. Подушная подать. Оттаке здоров'я, а подушне дай. Бачать люде і Бог з неба, на подушне грошей треба.
Прочухрати, -ра́ю, -єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора.
Чохлиця, -ці, ж. = чохла. Старша світилка багата, на їй сорочка чохлата, під тими чохлицями сидять воші копицями.
Шкареберть I нар. = шкереберть.
