Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Гвинт, -та, м. = шруб. Ум. гвинтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика.
Дворо́к, -рка́, м. Ум. отъ двір.
Зага́ювати, га́юю, -єш, сов. в. зага́яти, -га́ю, -єш, гл. Задерживать, задержать. Щоб не загаять тебе, а я ще піду коня запрягать. — Постривайте, каже, я напою воли, а тоді й вам витягну. — Ви ж мене загаєте. Я перш собі витягну.
Задекретува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Приказать, дать указъ. Як ваше лукаве серце поверне справою, так він бідаха (царь) і задекретує. Одно тілько наше зосталось при нас — живе українське слово. І тому задекретовано згинути.
Задкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. 2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги.
Крук, -ка, м. = крюк. Висить пуга на круку, буде жінці і дяку. Ум. кручо́к.
Пасічка, -ки, ж. Ум. отъ пасіка.
Попередити, -ся. Cм. попережати, -ся.
Ширяння, -ня, с.
1) Паре́ніе, полетъ.
2) Тыканіе, пыряніе.
