Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поростити

Поростити, -рощу, -стиш, гл. Возрастить. Бог поростив. Черк. у. Бог поростив хліб добрий. Міусск. окр.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 353.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРОСТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОРОСТИТИ"
Власне нар. Собственно, именно.
Загри́зти, -ся. Cм. загриза́ти, -ся.
Зодягати, -га́ю, -єш, сов. в. зодягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть. МВ. ІІ. 42. Та свої скринечки наповняю, та своїх діточок зодягаю. Мет. 370. І не зодіг його з мого достатку. К. Іов. 67.
Карлючитися, -чуся, -чишся, гл. Кривиться, искривляться.
Лиховщи́на, -ни, ж. Тяжелое, бѣдственное время. Н. Вол. у.
Наздоганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. наздогна́ти, -жену́, -не́ш, гл. Догонять, догнать, настигать, настигнуть. Біг, бач, дак не випередить і не наздожене. Рудч. Ск. II. 186.
Непогамований, -а, -е. 1) Неукротимый; невоздержный, неумѣренный; необузданный. 2) Неукрощенный, неудержанный.
Одинокий, -а, -е. 1) Одинокій. Він багатий, одинокий — будеш панувати. Шевч. Чи ж тобі одиноке життя не обридло? О. 1861. XI. Кух. 37. 2) Единственный. Галиц.
Спантеличити, -чу, -чиш, гл. Сбить съ толку. Чоловіка спантеличить мирськая суєта. К. ЧР. 138.
Хаботя, -ті, ж. Неповоротливая, медлительная женщина. Сам піде, або пішла хаботю. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОРОСТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.