Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Зграсува́ти, -су́ю, -єш, гл. Уничтожить до основанія.
Маля́рик, -ка, м. Ум. отъ маля́р.
Мі́йсце, -ця, с. = місце. Як припече, то він з того мійсця втече.
Нага́льний, -а, -е. 1) Спѣшный. Нагальна робота. 2) Внезапный. Нагальна смерть. Як хмара на нас іспала (лихо нагальне). 3) Бурный, порывистый. Нагальний вітер.
Наплавни́й, -а́, -е́ Пловучій. Наплавний млин, міст.
Невчасний, -а, -е. Несвоевременный.
Роспродувати, -дую, -єш, гл. = роспродавати.
Рубчастий, -а, -е. Граненый. Частувала кума з рубчастої чарки.
Чотирнадцятий, -а, -е. Четырнадцатый.
