Добро́, -ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Добра твого (Боже) язик переказати не може. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде.
Казна, -ни́, ж. Казна, деньги. (Заимствовано изъ русскаго языка). Їздив наш бурмистер до князя Ромодановського з грошима у московську казну. Є казна, та ніхто не зна.
Ластовень, -вня, м. Раст. Asclepias syriaca.
Назнамена́ти, -на́ю, -єш, гл. Обозначить. Чого на місяці тиї плями?.. — То ще як Каїн убив Авеля, то Бог назнаменав на місяці той гріх своєю рукою.
Осовище, -ща, с. Болѣзнь у скота: затвердѣніе, опухоль вымени.
Попартолити, -лю, -лиш, гл. = попартачити.
Проплювати, -плюю́, -єш, гл. Расплевать; заплевать. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Твою бороду проплюють, прохаркають, моє личенько цілують, обнімають.
Слуга, -ги, об. Слуга. Яка пуга, така й слуга. Ум. служка, служенька, служечка. Ой маю я два служеньки, два братчики молоденькі.
Спасати I, -са́ю, -єш, сов. в. спасти, -су, -сеш, гл. Спасать, спасти (о душевномъ спасеніи). Хто хоче душу свою спасти. Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе.
Тях меж. = тьох. 2. Малий соловійчику, тях, тях, тях!
