Вицяпувати, -пую, -єш, сов. в. вицяпати, -паю, -єш, гл. = відциркувати.
Ґу́зий, -а, -е = Куций.
Зубожіти, -жію, -єш, гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла.
Мазі́й, -зія́, м. 1) Мазальщикъ. 2) Названіе вола пепельнаго цвѣта. 3) = мазун.
Милода́нка, -ки, ж. Возлюбленная.
Ми́льник, -ка, м. Банщикъ? Коноводи, воловоди, люлешники, шабашники, шильники, мильники, селяне, городяне, міщане, крамарі, шинкарі... А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. я щось скажу. (Формула ярмарочнаго зазыванія). Ср. стар. Милня, баня (Cм. Житецкій, Словарь книжной малорусской рѣчи по рукописи XVII в. ), а также подобную-же формулу стар. казацкаго зазыванія: Ой ви, грубники, ви, лазники, ви, броварники! Годі вам по винницях горілок курити, по лазнях лазень топити и т. д.
Підпеньок, -нька, м. = опеньок. Пішов дід по гриби, баба по підпеньки.
Порозмазувати, -зую, -єш, гл. Размазать (во множествѣ).
Сак, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно, острый конецъ его — ґоґовник, выше послѣдняго-ошийок, самая широкая часть — черево, само отвертіе — горло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу, концы душ удерживаетъ на извѣстномъ разстояніи веревка — попруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облук, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держак. сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее.
Трумна, -ни, ж. = труна. Збудуй ми, милий, кедрову трумну.
