Бабачи́ще, -ща, м. Ув. отъ баба́к.
Визиратися, -раюся, -єшся, гл. Смотрѣться. На ж зеркало всесвітнє, визирайся.
Додава́ти, додаю́, -є́ш, сов. в. дода́ти, -да́м, -даси́, гл. Прибавлять, прибавить, добавлять, добавить; придавать, придать. До цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Додава́ти ра́ди. Совѣтоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав регату: аж у Сібір завдано. — рук. Употребить усиліе, приложить стараніе. Додай рук, то вимиєш до-діла. — слова́ми. Донимать рѣчами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш?
Закінчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ.
Згово́рини, -рин, ж. мн. = змовини 2.
Існий, існісінький, існісінько. Cм. істний, істнісінький, істнісінько.
Кметити, кмечу, -ти́ш, гл. Смекать, понимать; замѣчать, примѣчать. Уже дитина кметить.
Освіданий, -а, -е. Опытный. На похороні готували обід освідані дві молодиці. Cм. досвідчений.
Призористий, -а, -е. = призорий.
Тілистий, -а, -е. Плотный, полный. Тілиста рука товстопузого Потаповича. Тілистий віл.
